Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Подвижництво Омеляна Огоновського і піднесення нації».
Вступне слово на круглому столі подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він висловив такі світоглядні думки на пошануванні потужного оборонця української ідентичності, ученого-філолога, історика літератури, мовознавця, письменника, громадського і політичного діяча Омеляна Огоновського:
проблемні питання існування української ідентичності – постійні питання для національно-свідомих українців;
незнищенність української нації в тому, що вона завжди народжує потужні особистості подвижників;
український вибір Омеляна Огоновського – вся діяльність спрямована на оборону і піднесення української ідентичності, на творення національної сили;
наукова і літературна спадщина Омеляна Огоновського позначена великими здобутками – написав першу повну історію української літератури («Історії літератури руської») в шести томах; монографію з перекладом, тлумаченнями і «цінними» коментарями про «Слово о полку Ігоревім», видав двотомник «Кобзаря» Тараса Шевченка; монографію «Гайдамаки» Т. Шевченка; цикл статей «Критично-естетичний погляд на декотрі поезії Т. Г. Шевченка» і ін.;
причетність Омеляна Огоновського як засновника до створення і розбудови знакових в історії нації українських організацій «Просвіти», Наукового товариства імені Шевченка, «Руського товариства педагогічного» та політичної організації «Народна рада» свідчить про всеосяжність його національного мислення і потуги;
праці Омеляна Огоновського подвигнули націю в протистоянні з москвофільством і його спробам запровадити «язичіє», у формуванні української літературної мови на народнорозмовній основі, утвердженні концепції самостійності і самобутності української літератури.
Промову «Штрихи до образу Омеляна Огоновського і його «Слово о полку Ігоревім»» на круглому столі виголосив відомий дослідник давньої української літератури, поет Павло Салевич.
Він почав виступ із Франкового визнання Огоновського найвизначнішим представником народової партії та з національно-політичних поглядів Огоновського, що були близькими до поглядів представників правішого відламу київської Старої Громади, яку очолював Володимир Антонович, та Братства тарасівців, представниками якого були, зокрема, Іван Липа та Микола Міхновський. Так само як старогромадівці та тарасівці Огоновський пропагував тарасівські ідеї. Як прикметний факт цього, доповідач згадав виступ Огоновського з промовою в пам’ять 25 роковин смерти Тараса Шевченка (1886), у якій він виголосив головну проблему: чи виконали українці заповіт Шевченка і ті обітниці, які поставили українці-патріоти під враженням смерти Шевченка і пов’язаної з великої його втратою для України.
Далі П.Салевич зупинився на образі Огоновського-вченого, який став визначним, бувши учнем визначних славістів: Фр.Мі́клошича, Фр.Міллєра, А.Малєцького, А.Шляйхера та інших. Доповідач назвав найважливішу працю Огоновського, написану по-руськи, – «Історію літератури руської» в 6 томах, працю незавершену, в якій історію української літератури Огоновський розглянув окремо від московської, порушивши традицію того часу. Такої багатотомової історії літератури, яку написав Огоновський в сей час не мали навіть москалі. Цінними вслід за багатьма ученими П.Салевич відзначив його критичне видання «Слова о полку Ігоревім» (1876), а також повне видання поетичних творів Шевченка (1892).
Доповідач згадав образне визначення за І.Франком наукової праці Огоновського «муравлиним трудом», який мав велике «…значення для свого часу і для наступних поколінь спеціалістів…». Не раз сей труд, – продовжував П.Салевич, – допомагав Огоновському краще розуміти мистецькі твори навіть за І.Франка, для прикладу навівши розуміння обидвох учених поеми «Гайдамаки» Тараса Шевченка: Огоновський відзначив її високу мистецьку вартість, тоді як Франко-соціаліст визнав твір … слабим, тому, що Шевченко … поглянув на події (боротьби українців) з погляду козацького націоналізму, а не з соціального становища, як боротьби проти панів…
Окремо П.Салевич висловився про Огоновського як автора праці «Слово о полку Ігореві : поетичний пам’ятник руської письменності ХІІ віку» – «єдиної наукової монографії» Огоновського і «першої суцільної наукової праці, написаної українською мовою», вказавши на її «велике наукове значення», що його відзначили багато вчених: М.Сумцов, І.Франко, П.Житецький, Є.Барсов, П.Владимиров, І.Жданов, М.Гудзій та інші, притому вказавши, що навіть Максимович, наприклад, у час Огоновського писав власні лекції та дослідження про «Слово» московською. Доповідач визнав грунтовний розгляд широкого спектру наукових питань у монографії Огоновського, серед яких: руська література і просвітництво в XII ст., розповіді літописців про похід Ігоря Святославича, зміст «Слова», історичні відомості у «Слові», поетична вартість «Слова», автор «Слова», характеристика Ігоря Святославича, оригінальність «Слова», мова «Слова», образні засоби та форма «Слова», історія відкриття, видання та переклади «Слова». Також П.Салевич підкреслив у монографії Огоновського глибоку поінформованість у попередній літературі про «Слово», опертя на авторитетних для Огоновського попередників: М.Максимовича, Ф.Буслаєва, М.Гатталу, докладний коментар до тексту «Слова», який займає більшу частину праці. Особливо важливим доповідач назвав те, що у монографії Огоновського дотримано основу, яку заклав у нашій науці про «Слово» М.Максимович, те, що усі особливості стилю «Слова» подібні з українською народною поезією та «Слово» є «однорідним» з українською епічною поезією».
Слово на заході мали також кандидат філософських наук Віктор Маринюк «До питання оборони мови: «язичіє» в сучасному інформаційному просторі»; голова «Просвіти» Галицького району міста Львова Марія Павлюк «Подвижницька праця Омеляна Огоновського: «Просвіта» як дім нації»»; заступник голови Наукового товариства імені Шевченка Лідія Бойчишин «Створення і розбудова НТШ: Огоновські»; голова Координаційної ради товариства «Рідна школа» Михайло Яворський «Український освітній проект Омеляна Огоновського».
Участь в обговоренні теми круглого столу, окрім уже згаданих учасників, брали кандидат філологічних наук Ольга Антоник; доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський; кандидат економічних наук Іван Твердохліб; діячі освіти Ірина Даць; Аліса Васильєва; оперний співак і композитор Роман Ковальчук; художник-монументаліст, іконописець Наталя Білоус; художник Ігор Копчик; громадські діячі Ігор Данилиха, Іван Вівчарівський, молодий музикант Святослав Салевич, провідні бібліотекарі відділу україніки ЛОУНБ Мар’яна Москва, Надія Бала та інші.
