Крилаті концепції інтернованих у Польщі вояків Армії УНР

(За матеріалами книги Середницький Я. Генерал Павло Шандрук. 1920-1936 роки. Продовження боротьби з російським імперіалізмом за незалежність України. – Львів: Растр-7, 2020. – 284 с)

Після поразки Визвольних змагань 1917-1920 років біля двадцяти тисяч інтернованих козаків і старшин Армії УНР опинилися за дротами таборів у різних місцевостях Польщі. Сотник 5-ої Херсонської дивізії Армії УНР Євген Маланюк так описав початковий період життя й переживань своїх побратимів по зброї.

Чужі – й земля, і небо тут, і люде,

І місяця золото-срібний ріг.

Життя давно, як божевільне, блуде

По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці.

Дикун над ним заносить ятаган…

А він скажений біль терпить, як Муцій,

І капа кров росою з чорних ран.

Євген Маланюк «В ці дні». Часопис «Нова зоря», ч. 16-17, 1921 р. Табір Стршалково.

Проте навіть у таборах інтернованих боротьба з ворогом України – російським імперіалізмом – не припинилася, лише набрала нових форм. На той час полковник Армії УНР (генерал з осені 1922 року) Павло Шандрук, як комендант табору № 10 в Каліші біля Познані, сприяв створенню Товариства інтернованих вояків «Вінок», пізніше «Веселка», що видавало й друкувало від весни 1922 року часопис «Веселка».

До грона фундаторів і діячів Товариства і часопису «Веселка» – належали старшини Армії УНР, а нині молоді поети і письменники – Євген Маланюк, Михайло Селегій, Борис Гомзин, Юрій Дараган та інші. Головою управи Товариства «Веселка» був брат Головного Отамана підполковник Олександр Петлюра – у 1920 році курінний 7-ої стрілецької бригади полковника П. Шандрука 3-ої Залізної дивізії в боях із більшовиками на Поділлі.

binary comment

Генерал Павло Шандрук (посередині в другому ряду) й підполковник О. Петлюра (третій ліворуч у третьому ряду) серед військовиків і цивільних українських емігрантів у таборі № 10 у Каліші. 1924 р.

Організатори Товариства так сформулювали кредо часопису «Веселка» в числі 1: «Ми боремося з московською нацією. Цю боротьбу, незалежно від інтелігент- ських мудрувань, проводить озброєний національним інстинктом Народ Український… Тільки національна культура дає географічно-етнографічному тілу душу й вона стає живою й непереможною Нацією… Словом, фарбою, лінією, жестом, звуками неймовірно могутніх маршів і гімнів ви мусите зорганізувати, запалити народні маси й надихнути їх на останній нещадний бій – не з «червоними» чи «чорними», не з «большевиками» чи «меншовиками», а з одвічним ворогом України. Ви мусите ввести нашу національну культуру в перші шеренги культур Європи, бо тільки національна культура поставить світ перед фактом: САМОСТІЙНА УКРАЇНА».

ВеселкаРедакційна колегія часопису «Веселка». Табір № 10 інтернованих вояків Армії УНР у Каліші біля Познані. Внизу праворуч сотник 5-ої Херсонської дивізії Євген Маланюк. 1922-1923 роки. http://holos.fm/page/holos-istoriyi-15-ljutogo

У «Cлові до читачів» у числі 1 часопису «Веселка» за 1923 рік його автори Федір Крушинський, Євген Маланюк, Михайло Селегій, Іван Зубенко, Антоній Коршнівський та інші константували: «Ще раз Народ Український, що проковтнув черноземними нетрями – хоза­рів, половців і печенігів, мусить проковт­нути ­і цей останній наїзд Сходу». Важко заперечити актуальність висловленої сто років тому концепції для сучасної України.

Дійсний член Наукового Товариства

Імені Шевченка Ярослав Середницький (Львів)

 

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа