Історії створення, карколомні та детективні оповіді про авторів відомих і призабутих нині композицій, які тісно пов’язані із боротьбою. Від Українських Січових Стрілців (УСС), повстантських пісень (УПА) до нинішнього повномасштабного вторгнення творилася альтернативна і сильна культура, і музична зокрема Наш культурний код має ген боротьби, який Радіо Промінь шукає у проєкті “Пісні спротиву”.
Учасники ансамблю “Пентархія”, випускники факультету “Богослов’я” Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича заспівали пісню “Батько наш – Бандера” у 2019 році у музеї в Старому Угринові.
Понад 15 мільйонів переглядів, російські фейки, львівські учні і священник. Пісня, яка раптово набула популярності 2021 року, дала привід росіянам включити черговий фейкомет про поклоніння українців антиросійським богам. А багатьом з нас згадати чи й взагалі зацікавитися пластом пісень часів УПА.
Але чи й справді “Батько наш – Бандера” – це пісня 40-50-х років ХХ століття? Чи можна її зарахувати до повстантських пісень або просто назвати народною?
Почати варто з історії створння фейку. Щоправда, замість лякалки він перетворив пісню на легенду, бо хештег “БатькоНашБандера” отримав десятки мільйонів згадувань, тіктотерська спільнота почала співати пісню, яка ще вчора була нікому не відомою. Учні від Лисичанська до Ужгорода з класів, кімнат та навіть туалетів монтували і співали і набирали лайки.
Але до навали бандерівських кліпів, трохи раніше, українськими інтернет просторами з проросійських сміттярок, а потім і до відомих медіа почала ширитися інформація, що, мовляв, “київські школярі зацькували вчительку піснею про Бандеру”. І так тривало б довго, допоки самі винуватці хайпу не наважилися розказати правду. Це виявилися не київські, а львівські учні. І вони зовсім не мали на меті хейтити вчительку.
Невдала спроба пропагандистів Росії нагнітати злість і хайп перетворила пісню на мегапопулярну. І саме тоді з’явилися дописи, що “Батько наш – Бандера” – це пісня вояків УПА, пісня, яка звучала у криївках. Але чи так це?
За часом поширення нам вдалося знайти не лише перших виконавців, а й людину, яка виклала для загального доступу текст і ноти пісні. Це один із учасників хору священників, які заспівали її у будинку Степана Бандери. Звати чоловіка Павло Мендзюк, він завідувач Народного дому села Винятинці Чортківського району.
“Я перший опублікував текст пісні, бо ми постійно виконували її разом. У гуртожитку не всі мали доступ до принтера, тому я перекинув слова на сайт “Українські пісні”. І після того вже кожен міг знайти цю пісню і вона набрала такої популярності”
“Текст я взяв у Олега Луцана, але я не знаю, де він його знайшов. Знаю, що перший почав співати покійний отець Анатолій Зінкевич. У березні 2019 року було опубліковане відео, він там співав, здається, 23 стовпчики цієї пісні. Ця пісня більш сучасна, перероблена, тому шо там “а ми з москалями та й не в згоді жити”, знаєте, шо це вже було складено за цього часу, бо на сході України війна йде”, – розповів Павло Мендзюк.
Зауважимо, чому фраза про москалів вказує на сучасний текст. Справа в тому, що у часи УПА ворогами у піснях називали комуністів, совєти (саме так найчастіше у них звучало), а не росіяни. Такої лексики у ті часи просто не вживали.
Але далі більше — за справу взялися фольклористи, які вказали, що “Батько наш – Бандера” дуже подібний у музиці до пісні часів УПА. На жаль, авторства цієї пісні поки встановити не вдалося, але період визвольних змагань простежується точно. Адже у раніших, козацьких піснях не існувало тези про боротьбу за незалежність України, яка чітко звучить в пісні “Ой у лузі під дубом зеленим”. Саме її вже сучасні автори перетворили на хіт “Батько наш – Бандера”.
“Складно знайти автора пісні або хто її першим поширив. Дуже багато пісень січового стрілецтва і УПА мають своїх авторів, але ми їх відносимо до фольклорних. Те, що пісня стала народною і піднімає дух, – це безперечно. Ми можемо тільки здогадуватися, хто з названих тут людей написав слова до неї. Але так само можемо здогадуватись, що ця людина хотіла б лишатися не названою, а пісні титрувалась як народна. Що, власне, і сталось. Так ось ми стали свідками створення нового народного варіанту пісні, пісні, яка тримає наш стрій і дух”, – говорить дослідниця повстанського фольклору Ярина Закальська.
Джерело: suspilne.media
