Усе почалося з музеєфікації одного із символів стійкості українців – бородянського півника: експедиції музейників під час війни
Національний музей Революції Гідності (Музей Майдану) зберігає пам’ять про боротьбу українців за свободу в новітній історії. Із початком широкомасштабного вторгнення московитів ця боротьба об’єднала всю Україну. Тож фондова збірка нашого музею поповнюється усними історіями та предметами з російсько-української війни, щоб задокументувати й передати нащадкам якомога більше свідчень стійкості та сміливості українців, їхнього спротиву ворогу й героїчної борні за власну гідність, свободу та майбутнє.
Рік тому, 14 квітня, через два тижні після звільнення від рашистів Бородянки на Київщині команда Музею Майдану разом зі Штабом порятунку спадщини та партнерами рятувала вже легендарних на той час півника й кухонну шафку – це була перша експедиція Музею під час війни, з якої розпочалася системна збиральницька робота. Потім були поїздки в деокуповані містечка Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Донеччини, за результатами яких упродовж року було створено кілька виставкових проєктів.
“Український фенікс. Васильківська майоліка” – ця виставка стала своєрідним дебютом бородянського півника. Уже за два місяці після музеєфікації керамічна посудина, яка збереглася на стіні кухні з розбомбленої багатоповерхівки на Київщині, опинилася у центрі уваги – в експозиції Національного музею українського народного декоративного мистецтва, де розповідали ще й історію керамічного заводу у Василькові.
Подивитися зблизька на ту саму кухонну шафку та її дивом уціліле після вибуху начиння можна було восени у просторі виставкового проєкту “Війна за ідентичність. Сила опірності культури”. Також команда Музею Майдану представила зо дві сотні експонатів стосовно як Революції Гідності, так і російсько-української війни: прострілені ікони та рештки згорілих храмів із Житомирщини й Чернігівщини, особисті речі людей зі зруйнованих будинків на Київщині, а також вуличну пічку з Бучі, яку використовували місцеві мешканці, коли в місті не було електрики й води, прострілений паркан із Мощуна й інших промовистих свідків драматичних подій війни.
У Гостомельському ліцеї № 2, в якому з перших днів нападу базувалися російські загарбники, команда Музею знайшла прострілені парти та дошки, на яких рашисти залишали свої “послання”. Подібні написи стали окремим “жанром” військових рф та виразно свідчать про вплив кремлівської пропаганди.
Більше про оборону Києва та області у перші місяці війни розповідають експонати виставки “Лютий: грані незламності”. Її Музей Майдану разом із Центром досліджень воєнної історії ЗСУ, Університетом оборони України та іншими партнерами відкрив 20 лютого до річниці широкомасштабного вторгнення та Дня Героїв Небесної Сотні. У Галереї протестного мистецтва до 30 квітня можна побачити те, що залишилося від рашистських речей, зброї й техніки та було зокрема оформлено у мистецьких інсталяціях “Непотріб” і “Брухт”.
В експозиції, присвяченій окупації та історіям цивільних осіб, є й те, що зосталося від кухонних стільчиків. Передаючи нам рештки їх, Анжела Лебединець розповіла: 17 березня 2022 року їхній будинок у Великій Димерці на Київщині розстріляв російський танк, каркаси від стільчиків – чи не єдине, що вціліло. Саме на цих двох стільчиках перед від’їздом сиділи діти Анжели. Попри руйнування та пожежу в будинку, понівечені стільчики стояли на своєму звичному місці.
Окремі речі є повноцінними історичними джерелами. Зокрема це щоденник Оксани Шматко із села Світильня на Київщині. У своєму нотатнику вона записувала все, що відбувалося в селі у березні 2022 року. Протягом періоду окупації жінка волонтерила: годувала самотніх односельців, допомагала з господарством у тих дворах, де лишилися самотні тварини, готувала їжу й носила харчі та воду до укриття.
Чимало експонатів, зібраних в експедиціях, розповідають історії дітей у цій війні. Таким є зошит із села Ягідне Чернігівської області, окупованого росіянами в перші дні широкомасштабного вторгнення. Зайнявши село, окупанти примусово зігнали все місцеве населення до підвалу школи, який перетворився на своєрідний концтабір – протягом місяця там утримували 368 осіб, також і дітей. Чимало бранців загинули. На вулицю їх майже не випускали, умови були жахливі. Саме в цьому підвалі знайшли зошит із малюнками дітей – на аркушах паперу вони малювали тварин, писали літери та цифри, грали у “морський бій”, адже це був чи не єдиний спосіб хоча б певний час не думати про війну.
Кожна річ, яка потрапляє до музейних фондів, має унікальну історію, тож важливо зберегти ті експонати, що й через багато років красномовно свідчитимуть про жахіття війни. За рік колекцію Музею Майдану поповнили близько 1500 експонатів, які стосуються тематики російського широкомасштабного вторгнення, нині триває опрацювання їх.
“Визначальною при відборі експонатів стає історія – історія самого предмета чи історія людини, про яку може розповісти річ. Інколи предмет може показати загальну картину моменту історії. Ось, наприклад, у Гостомелі в одній зі шкіл базувалися військовослужбовці рф, і там ми знайшли дитячі іграшки. Самі собою вони не мають історії, натомість дають нам ширше розуміння моменту – в XXI столітті речі, які ніколи не мали б опинитися поруч, у певний час починають взаємодіяти в одному контексті та просторі – дитячі іграшки у школі поруч з озвірілими солдатами, які вторглися в чужу їм країну й живуть у місці, де мали б навчатися діти”, – каже Наталія Гаврилюк, завідувачка відділу фондової роботи Національного музею Революції Гідності.
Частину музеєфікованих предметів співробітники фондів отримують від небайдужих людей, чимало експонатів передали майданівці, які тепер продовжують боротьбу вже як військовики чи волонтери. Власне, такі речі як ніщо інше свідчать про тяглість і взаємозв’язок подій – боротьба, що триває тепер, розпочалася у 2013 році, а Майдан став першою переможною битвою цієї війни.
Ми продовжуємо збирати свідчення та речі, пов’язані з подіями війни й українських революцій. Якщо ви хочете передати експонати або розповісти історію в межах проєкту “Російсько-українська війна: голоси очевидців”, напишіть нам на адресу електронної пошти: [email protected], зазначивши як тему листа “Експонат” або “Голоси очевидців”.
Дізнатися деталі можна за телефоном +38 096 28 42 807.
Зберігаймо історію разом!
