200 років тому:
13.03.1825 – у с. Зелена на Тернопільщині помер Юліян Добриловський (в світі Йосиф), ЧСВВ, священник УГКЦ, проповідник, місіонер, поет, перекладач. Батько Михайло Добриловський – священник УГКЦ, декан у Зінькові на Східному Поділлі. 1778 вступив на новіціат до монастиря оо. Василіан у Почаєві (вічні обіти 1779). У 1784 рукоположений на священника, викладач василіанської школи в Шаргороді (1784-1786). Від 1786 зосередився виключно на місіонерському та проповідницькому служінні. Перебував у василіанських монастирях Замостя (1786-1787), Тригір’я (нині Житомирщина, 1788), Кременця (1789-1795), звідки з місіями відвідував Львівсько-Галицько-Кам’янецьку, Луцьку та Київську єпархії. Один із редакторів почаївського «Богогласника» (1790). Після третього поділу Польщі, через переслідування московською владою Унійної Церкви на новоокупованих землях перебрався до Галичини. Перебував у монастирях Підгірців (1796-1799, 1801-1803), при храмі св. Юра у Львові (1800), Угорник (1803-1810), Жовкви (1810-1812), Крехова (1812-1815). Ігумен та ректор василіанської школи в Бучачі (від 1815), настоятель трьох менших монастирів (від 1818), невдовзі приєднаних до Бучацького монастиря. Висунутий на архімандрита Жовквівського, проте за станом здоров’я не зміг сповняти цього уряду. Один із перших поетів Галичини, який писав твори українською народною мовою; декілька поезій стали народними піснями. Обстоював широке використання народної мови. Твори о. Юліяна виконували на Слов’янському з’їзді в Празі 1848. Вважається предтечею о. Маркіяна Шашкевича. Народився у містечку Зіньків на Хмельниччині близько 1760.
Дай же, Боже, добрий час,
Як у людей, так у нас,
І щасливу годину
Розвеселім родину.
Ой ну-ну, ой ну-ну,
Розвеселім родину!
Ви, малії пендраки,
Витинайте гопаки,
Ну же живо, ну же ну,
Розвеселім родину,
Ой ну-ну… і т. д.
Ви, дівчата з хлопцями,
Поставайте враз з нами,
В так щасливу годину
Розвеселім родину.
Ой ну-ну… і т. д.
Ви, матері з бабками,
Поставайте враз з нами,
Візьміть дзбанок всердину –
Розвеселіть родину.
Ой ну-ну… і т. д.
А так станьмо всі в коло,
Заспіваймо весело,
Най Бог в кожду годину
Розвеселить родину.
Ой ну-ну, ой ну-ну,
Розвеселить родину.
(в іншому виданні є ще такі слова)
Де Дністер і Сян і Прут,
Руські річеньки пливуть,
І від Буга за Бескид
Всюди чесний, руський рід.
Ой наш рід, руський рід
Хоч підем і за Бескид.
Всюди мова там одна,
Всюди пісня та сама
І танець там все однак:
Коломийка і козак.
Ой, так! так, ой так-так,
Коломийка і козак.
Най щезає вся біда,
Най жиє нам Русь свята
Руська мова, руський край,
Руська пісня і звичай.
Ой наш край, руський край,
Руська мова і звичай.
* * *
Днесь пора і той час,
Охочий день для нас,
Всі станьмо в коло,
В тім колі весело,
Заспіваймо враз.
Бог нам той день дав,
Всіх нас ту зібрав;
Але ж просім його,
Щоби нам свойого
Духа даровав.
Од тя просим враз,
Щасливе дай для нас
День той пережити,
В нім ся веселити,
І на каждий час.
Нехай нас вспоможе
Ласка твоя, Боже;
Бо без тебе, Бога,
Ані до порога
Нікто не може.
В всякой потребі
Дай ласку і в небі
Тебе оглядати,
І враз оддавати
Честь, славу тебі.
