150 років тому:
2.03.1876 – у Львові помер Теодор Торосевич – фармацевт, бальнеохемік.
Закінчив медико-хірургічне відділення Віденського університету (1811-1815), у 1819 у Львові відкрив власну аптеку, яку перетворив на добре обладнану хемічну та медичну лабораторію. Мав винятково широку сферу наукових зацікавлень – вивчав можливість використання екстрактів з натуральних продуктів для лікування хвороб (стебла картоплі, коріння дині, пеларгонія польова та інших), зокрема винайшов спосіб добування з моркви крохмалю (й нині використовується при лікуванні легеневих хвороб), розробляв способи вирішення технологічних проблем промислових та сільськогосподарських виробників (як зберегти аромат кави, зберігати буряки, поліпшити якість ґрунтів, прати білизну за допомогою пари і запобігати її пожовтінню, запобігати захворюванню шовкопрядів, виробляти з чавуну бойові набої, виробляти фарбу з охри, поради для виробників цукру, розробка харчування для дітей, яке може замінити материнське молоко тощо), вперше в Європі та світі дослідив вплив кольорового та темного скла на тривалість зберігання ліків, наполягав на необхідності викладання в школах природознавства.
Ключовим напрямком діяльности стало (з 1827 і до кінця життя) дослідження та опис мінеральних вод Галичини і Буковини, ініціатор створення перших галицьких бальнеологічних курортів (Трускавець, Моршин, Шкло, Косів, Немирів, Великий Любінь, Івоничі в Польщі та інші), вважається фундатором бальнеології. Автор низки винаходів, 112 друкованих і 106 наукових праць у фахових журналах Відня, Кракова, Варшави, Берліна. Почесний і дійсний член 15 наукових товариств Галичини та Європи, зокрема Імператорського Королівського медичного товариства у Відні, наукового товариства Ягеллонського університету в Кракові, фармацевтичного товариства в Мюнхені, Товариства лікарів Галичини, Товариства культури і дослідників Буковини. Нагороджений імператором Францом-Йосифом Золотим хрестом «За заслуги з короною» (25.04.1869).
Спільно з братом Юзефом, доктором медицини займався меценатством, відкрив притулок для сиріт, оплачував навчання студентів з Галичини у Відні, підтримував студентів Львівського університету, допомагав лікарням, спонсорував новостворену сільськогосподарську школу в Дублянах біля Львова. Байдужий до почестей, постійно відмовлявся від пропонованих посад, зокрема професора хемії на хірургічному факультеті Львівської медичної академії, не прийняв пропозиції міністра обійняти посаду інспектора курсів для аптекарів у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі. Народився у Станіславі, нині Івано-Франківськ, у родині вірмен 1789.
