140 років тому:
3.07.1885 – у с. Сморжів на Львівщині народився Юліан Буцманюк, художник-монументаліст, старшина УГА, публіцист. Батько – сільський вчитель, помер через рік після народження сина. Після смерти чоловіка мати з Юліаном переїхала до Львова. Закінчив гімназію та фахову школу з мистецьким нахилом при львівському Промисловому музеї. Після смерти матері заробляв на прожиття, працюючи підмайстром у свого вчителя Тадеуша Рибковського. Розписував храми (зокрема бічну наву латинської катедри), читальний зал Наукової бібліотеки Львівського університету (1904; разом із Т. Рибковським та Юліаном Макаревичем). Працюючи на Тернопільщині, познайомився з видатним художником Модестом Сосенком, під керівництвом якого виконав стінопис святилища церкви с. Конюхи на Бережанщині. 1910 разом з М. Сосенком здійснив розписи церкви Успіння у с. Славсько, які на жаль, попри застереження та благання фахівців й культурної громадськости, у 2019 наче дикі варвари знищили селяни на чолі з о. Андрієм Петришиним, чим навіки вкрили нестиренною ганьбою свої імена та сотворили найчорнішу сторінку історії свого села.
Від М. Сосенка перейняв довершений стиль українського модерну та за його рекомендацією отримав фінансову підтримку від Митрополита Андрея Шептицького для навчання у Краківській академії мистецтв (1908-1914; Теодор Аксентович, Леон Вичулковський, Йозеф Мегоффер, Яцек Мальчевський, Станіслав Дембіцький). У 1911 на стипендію Митрополита Андрея відвідав Мюнхен, Рим, Мілан, Флоренцію. Був залучений до реставрації визначної мистецької пам’ятки Польщі – Марійського костелу в Кракові (1912; стінопис, вітражні роботи). Працював у відомій польській фірмі вітражів Станіслава Ґабріеля Желенського. Після завершення навчання отримав стипендію австрійського уряду для продовження навчання за кордоном, проте початок Першої світової війни перекреслив ці наміри.
Доброволець Легіону Українських січових стрільців. Ініціатор створення «Пресової кватири УСС», яка здійснювала інформаційну, агітаційно-пропагандистською та культурно-освітню діяльністю серед стрільців, мирного населення, військовополонених, збір документів та матеріалів до історії УСС. Був рисувальником, портретистом та фотокореспондентом в УСС, виконав серію поштових листівок, військові відзнаки. Учасник Листопадового Чину у Львові (1.11.1918) та польсько-української війни (1918-1919), старшина Начальної команди УГА, референт Державного секретаріату військових справ. Сотник УСС, отаман Армії УНР; декілька разів поранений. Одружився з Іриною Чайківською, в шлюбі народився син Богдан (1922). Утримувався в таборах для інтернованих в Чехо-Словаччині (1920-1923). Продовжив навчання в Празькій академії мистецтв (1923-1927).
Викладач малювання в товаристві «Рідна школа» у Львові (від 1927), продовжив справу розмальовування церков. Найвизначнішим його досягненням в царині сакрального живопису стали розписи каплиці Св. Йосафата (1910-1911) та церкви Христового Серця оо. Василіан (1932-1939) у Жовкві. Унікальність цих розписів, що з допомогою мистецьких засобів Буцманюк зумів релігійні сюжети передати крізь призму українського світогляду, органічно поєднати біблійну історію спасіння, історію Української Церкви та історію визвольної боротьби українського народу. На жаль початок Другої світової війни (1939) не дозволив повністю завершити розписи храму, але на превелике щастя вони дивом вціліли в період комуно-атеїстичного вандалізму та цілеспрямованого знищення «ідеологічно ворожих» творів мистецтва (деякі розписи на початку радянської окупації були замальовані крейдою, але сьогодні цілком придатні для реставрації). Правда окремі малярські полотна мистця, що зберігалися в Національному музеї (тоді Музей українського мистецтва) у 1952 комуністичними варварами таки були спалені.
У 1941-1944 редактор Українського видавництва у Кракові, наприкінці війни переїхав до Відня, відтак до Мюнхена, а 1950 емігрував до Едмонтона в Канаді. Автор настінних розписів катедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні (1951-1956). Засновник в Едмонтоні мистецької школи-студії малярства (1956). Учасник різноманітних мистецьких виставок, автор численних статей про мистецтво. Помер у м. Едмонтон, Канада 1967.
