310 років тому:
3.05.1715 (в літературі також 3.03.1715 або 1714) – у Сілезії народився Ясон Смогожевський, ЧСВВ, архимандрит Полоцького монастиря ЧСВВ, Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси УГКЦ. Походив з польської шляхетської родини гербу Юноша. 1731 перейшов з латинського на східний обряд та вступив до Чину оо. Василіан у Битені. Вивчав богослов’я в Грецькій колегії св. Атанасія в Римі (1734-1740). Рукоположений на священника єпископом Д. Родіно (1740). Ймовірно ігумен монастирів оо. Василіан у Супраслі та Варшаві, проповідник у Полоцьку. Генеральний офіціал брацлавський та вікарій Київської митрополії (1747), генеральний вікарій полоцького архиєпископа Флоріяна Гребницького. Від 1752 до 1758 перебував у Римі. В Римі хіротонізований на єпископа Вітебського – вікарія Полоцької єпархії (1758). Архиєпископ Полоцький (1762-1780). Митрополит Київський та Галицький (1780-1788).
Під час Барської конфедерації (1768-1772) підтримував партію короля Станіслава Августа Понятовського. Оскільки після першого розділу Польщі (1772) більшість Полоцької єпархії опинилася в межах Московитської імперії змушений був скласти присягу Катерині ІІ. Після присяги в його підпорядкування перейшли Гомельський і Рогачівський деканати (1773) та Смоленська єпархія (1778) і таким чином його уряд поширився на всі парафії УГКЦ на землях зайнятих Московією. Старався про підвищення рівня богословської освіти білого духовенства, власним коштом фінансував навчання кількох семінаристів за кордоном, піклувався Чином Сестер Василіанок, дбав про будівництво нових церков. Докладав усіх можливих зусиль, щоби не допустити перетягування вірних в московське православіє, всіляко намагався обмежити у своїй єпархії діяльність московитського православного єпископа Віктора Садковського, повернути в лоно УГКЦ парафії, які раніше переведено на православ’я, обмежити доступ священникам з Московії до підпорядкованих йому парафій. З іншого боку обороняв вірних також від переходу їх на латинський обряд, у 1774 домігся від Римської курії потвердження давнішої постанови (1624) про заборону переходу греко-католикам на латинський обряд. Опрацював проєкт (1774) єпархіальної семінарії у с. Старунь біля Полоцька (відкрита 1806), опікувався розвитком василіанських шкіл. За активну діяльність, що суперечила планам московитської окупаційної влади, Катерина ІІ позбавила його московитського підданства (2.07.1780). Через це змушений був виїхати до своєї резиденції у Радомишлі на території Речі Посполитої. Після обрання Митрополитом Київським (1780) через активну позицію у справі захисту вірних УГКЦ від їх омосковлення мав постійні конфлікти з московитським послом у Польщі.
Як Митрополит мав високий авторитет. У 1784 перемістив владику Максиміліана Рила із Холмської до Перемишльської єпархії, на що від Конґреґації для Поширення Віри надійшла заборона. Митрополит Ясон, спираючись на буллу Папи Климента VІІІ «Decet Romanum Pontificem» (1596) написав розлоге обґрунтування власних митрополичих прав. І хоча Конґреґація не визнала цього права, проте затвердила М. Рила перемишльським єпископом. Щоби піднести престиж білого духовенства виклопотав у Папи Пія VІ право митрополитові та його наступникам відзначати хрестом 30 заслужених священників різних єпархій.
У Радомишлі розпочав розбудову митрополичого центру: катедральний храм Св. Трійці, митрополича резиденція, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував також семінарію у Житомирі. Домагався місця в польському сенаті для Київських митрополитів. Фундатор монастиря ЧСВВ у Варшаві. Активну адміністративно-церковну діяльність митрополита Ясона ускладнював поділ земель Київської митрополії УГКЦ між Московією, Польщею та Австрією. Нагороджений орденом Святого Станіслава (1767). Помер у Варшаві 1788.
