110 років тому:
11.01.1915 (в літературі також 15.01.1915) – у м. Снятин на Івано-Франківщині народився Василь Андрусяк-«Грегіт; Різун; Різьбяр; Чорний; Коваль», командир Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс», полковник УПА (посмертно). Лицар Золотого Хреста бойової заслуги 2-го класу (25.04.1945) та Золотого Хреста Бойової заслуги 1-го класу (посмертно 10.10.1946). Навчався у Снятинській державній гімназії (1925-1933). Від початку 1930-х учасник організацій «Пласт» та «Просвіта» у Снятині. Член Юнацтва ОУН (1932), засновник осередку Юнацтва в гімназії. Заарештований поліцією та відрахований з гімназії (1933), кілька місяців відбув у Коломийській в’язниці. Голова спортивної організації «Сокіл» Снятинського повіту, писар адвокатської контори у Снятині, провідник Снятинського повітового проводу ОУН (1936-1939); неодноразово затримуваний польською поліцією. 1937 на Шевченківському вечорі в Коломиї познайомився з Євгенією Гуцуляк, яка у 1945 стала його дружиною. У жовтні 1939 заарештований НКВС як керівник товариства «Сокіл», проте за браком доказів у приналежности до ОУН через кілька місяців випущений на волю. Навчався у Коломийському педагогічному училищі (1939-1940), нелегально відновлював мережу ОУН на Покутті. Наприкінці 1940 повторно заарештований НКВС, проте зумів втекти, перебрався у с. Зелене в Карпатах, а невдовзі перейшов до окупованого угорцями Закарпаття. Заарештований угорською поліцією, проте знову втік і перебрався до Відня в Австрії. Вдома у Снятині енкаведисти заарештували та згодом розстріляли брата Олександра, а дружину брата з дітьми, батьків та сестру Марію вислали до Сибіру.
Чотовий, невдовзі хорунжий українського легіону «Роланд» (весна-літо 1941), після його розформування (07.1941) повернувся до Снятина. Керівник повітового проводу ОУН Снятинщини (1941-1942; псевдо «Різьбяр»). Окружний провідник ОУН Коломийщини (1942-1943), організатор перших партизанських відділів. Член Станіславського обласного військового штабу ОУН (1943). Командир сотні «Змії» (11.1943) Української народної самооборони (у 1944 УНС реорганізовано в УПА). Командир куреня УПА «Скажені» (початок 1944), хорунжий. Не маючи фахової військової освіти все ж, завдяки вродженій харизмі керівника та командира, зумів перетворити курінь «Скажені» на один із найбоєздатніших повстанських підрозділів. Із спогадів бойового побратима про командира Андрусяка-«Грегота»:
«Улюблений командир Різун був завжди рішучий і зрівноважений. У боях ніколи не можна було пізнати, що він не вірить у свої сили. Він своєю відвагою та очайдушністю завжди був перший там, де був найзапекліший бій. У боях своєю відвагою доказував чудес. Стрілецтво вірило, що хоч би ворог був тричі сильніший, але коли з ними є командир Різун, то перемога мусить бути за повстанцями… Бажав і докладав усіх зусиль, щоб його військо було найкраще бойово та духово вишколене. В найкритичніших обставинах не можна було пізнати, що командир чимось журиться. Але, коли западав вечірній сумерк, то він часто одинцем ходив по таборі та обдумував найпекучіші справи. Завжди любив порадитись, навіть стрільців, а робив так, як уважав за найвідповідніше.
В бою рішучий, а в таборовому житті вмів розважати стрілецтво своєю поведінкою, витривалістю та гумором. Ніколи не вибагливий ні в одягу, ні в харчах. Були часи, коли маючи один сухар або шматочок хліба, ділився ним зі стрільцями. Коли йшов до бою, то все напереді з жартами та піснею на устах, але вимагав від своїх підрядних безоглядної дисципліни».
Вже з перших боїв виявив себе як талановитий командир. 27 листопада 1943 між селами Посіч і Завій у Чорному лісі німці переважаючими силами (600 гітлерівців проти 220 повстанців) намагалися оточити курінь «Скажені», проте Андрусяк вміло вивів відділ з кільця, завдавши значних втрат ворогу. Командував найбільшими у Карпатах боями з німецькими та угорськими військами, які розпочалися 9 липня 1944 на схилах гори Лопата біля містечка Сколе (окупанти втратили 150-200 вбитими і значно більше пораненими). На загал бої з німцями між Сколем, Болеховим і Долиною тривали до 16 липня, а з початком наступу більшовицьких військ 1-го Українського фронту та відступом гітлерівців сутички продовжились з червоними партизанами з’єднання Шукаєва. Впродовж 1945-1946 провів жорстокі бої з підрозділами НКВС. На Різдво 1945 «Грегіт» отримав важке поранення, оперований хірургом Олексієм Зеленюком-«Пастером», а вже через 12 днів командував боєм біля с. Глибоке в Богородчанському районі. Загалом отримав чотири Срібні зірки за поранення.
Командир Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс» (від 25.04.1945 до загибелі), військовий референт Станіславського окружного проводу ОУН. Під командуванням «Грегота» перебувало 6 куренів УПА. Автор брошури з військової тактики «Як перемагати» (1945). Хорунжий (26.01.1944), сотник (31.08.1945), майор (22.01.1946), полковник УПА (посмертно з дня 24.02.1946, наказ від 10.10.1946). 11 травня 1945 одружився з членом ОУН, розвідницею і зв’язковою повітового проводу Євгенією Гуцуляк. Загинув у бою з рейдовою групою 215-го стрілецького полку ВВ НКВС (командир старший лейтенант Євтухін) між селами Грабівка Калуського району та Глибока Богородчанського району 1946. Разом із «Греготом» загинули Борис Когуч-«Боян», політвиховник ТВ-22, поручник (бунчужний) та 6 стрільців УПА. Місце поховання невідоме. Невдовзі після загибелі Андрусяка дружина Євгенія народила сина (10.03.1946), названого в честь батька Василем.
