210 років тому:
Травень 1815 – у містечку Фірлеїв, нині с. Липівка на Івано-Франківщині народився Степан Качала, священник УГКЦ (1842), історик, письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч, меценат, ідеолог народовства. Дід Кирила Студинського. Закінчив Бережанську гімназію та Львівську духовну семінарію. Одружився з Анною Стрільбицькою, в шлюбі народилися син Володимир та донька Вікторія. Душпастирював на Тернопільщині в с. Плотича (1844-1845), Скорики (1845-1852), від 1852 – парох с. Шепальки; з перервами Збаразький декан.
Співорганізатор Головної Руської Ради – першої політичної організації українців в Галичині (05.1848), представник Ради на слов’янському з’їзді в Празі. Співзасновник Галицько-Руської Матиці, товариства «Просвіта» (1868; спільно з Миколою Устияновичем і Володимиром Терлецьким опрацював перший статут «Просвіти»), Літературного товариства ім. Шевченка, Народної Ради, Руського (українського) товариства педагогічного, видавничої спілки газети «Діло», один з ініціаторів будівництва Народного дому у Львові. Сприяв в організації хат-читалень «Просвіти» у Збаражі та багатьох селах повіту. Засновник «Руської бурси» в Тернополію
Чотири рази обирався послом до Галицького сейму (1861-1867; 1870-1876; 1876-1882; 1882-1888), посол до Австрійського парламенту (1873-1879). Відзначився як оборонець прав українців Галичини. Щедро жертвував чималі власні кошти на підтримку українських суспільно-культурних інституцій, національних проєктів, українських шкіл та видавництв, створив стипендій ний фонд при «Просвіті». Перед смертю чималі суми заповів товариству «Просвіта», газеті «Діло», «Руському товариству педагогічному». Друкувався в часописах «Слово», «Діло», «Правда», «Основа», автор численних публіцистичних статей, історичних праць, зокрема популярної «Короткої історії України». В останні роки життя важко хворів. Помер у с. Шельпаки на Тернопільщині 1888. Похований у с. Шельпаки, на могилі встановлено пам’ятник скульптора Юліяна Марковського.
