20 років тому:
9.02.2005 – у Києві померла Раїса Кириченко (з дому Корж), співачка (мецо-сопрано), Герой України. Навчалася у сільській школі, працювала в колгоспі, мріяла стати артисткою, проте в «радянському раю» селяни як кріпаки навічно були прив’язані до землі – до 1974 їм не видавали паспорти громадян СРСР і відповідно не могли виїхати далі районного центру. Одного разу коли Раїса співала з кузова вантажівки на районному святі її голос почув керівник хору при Будинку культури Кременчуцького автозаводу Павло Отченаш і майже півроку домагався, щоби дівчині таки видали паспорт. Від 1961 працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, заочно закінчила десятирічку. Спеціальної музичної освіти не мала (лише у 1980-х закінчила Харківський інститут мистецтв), однак зробила стрімку співацьку кар’єру. Солістка ансамблю «Веселка» Полтавської філармонії (1962-1963). Вийшла заміж за баяніста ансамблю Миколу Кириченка (15.12.1963), дітей в шлюбі не було. На запрошення Анатолія Пашкевича, керівника ансамблю «Льонок» з чоловіком переїхала до Житомира. У 1963-1968 солістка Житомирської та Херсонської філармоній. Коли А. Пашкевич став керівником Черкаського народного хору, то запросив її солісткою хору (1968-1983). Заслужена артистка УРСР (1973), Народна артистка УРСР (1979). Солістка Черкаської філармонії (1983-1985); спеціально для співачки створено фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина). Після того як в Черкасах збудували хемічний комбінат «Азот» в Кириченко почала розвиватися астма, що спонукало покинути місто (в інших джерелах також стверджується про непорозуміння з керівництвом). Солістка Полтавської філармонії (від 1985). Солістка концертного ансамблю «Чураївна».
Всенародну любов отримала після появи хіта «Я козачка твоя». Примітно, що пісня містила ідеологічно «вороже» для радянського способу звертання «пане полковнику», проте це вже були часи галопуючої «перестройки», то ж наглядачі від культури просто промовчали. За короткий час записала два компакт-диски «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина». Викладачка відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. Лисенка (від 1994). Виступала в країнах Європи, Алжирі, Тунісі, на Філіпінах, Австралії, Канаді, Монголії та інших. Після гастролей в Канаду (1995) проявилося захворювання нирок. Кілька місяців в Німеччині готувалася до пересадки нирки (1996). Оскільки тоді за законами країни пересадку органів здійснювали громадянам країни, то Кириченко запропонували прийняти німецьке підданство, на що співачка відповіла, що надто сильно любить свою Україну. Нирку пересадили в Україні (1998). Мала нагоду реалізувати успішну співацьку кар’єру у США, заробити достатньо коштів на лікування, проте також відповіла відмовою. Почесна громадянка міста Балтимор у США. У 2000 переїхала до Києва. Після виступу у столичному Палаці культури та мистецтв «Україна» (2001) співачці запропонували купити будинок чи зробити інший цінний подарунок, на що Раїса відповіла проханням збудувати в рідному селі Корещина церкву та відремонтувати школу. Дещо раніше, коли творчість співачки було відзначено Шевченківською премією (1986), то чималі кошти цієї престижної премії перерахувала у фонд Чорнобиля задля порятунку українців. Вже в часи незалежної України нагороджена орденами княгині Ольги трьох ступенів (1998, 1999, 2001) та відзначена званням Герой України (2003). Майже рік жила без однієї нирки (2004-2005), під час лікування нирок медикаментами завдано серйозної шкоди серцю. 1 лютого 2005 в Національному інституті хірургії та трансплантології перенесла операцію на серце, проте вона не була успішною. Відповідно до заповіту похована у с. Корещина поруч з могилою матері. Народилася у с. Корещина на Полтавщині 1943.
https://www.youtube.com/watch?v=8BapmOKHQTU&ab_channel=UkrainianOperaArtistsXX-thCentury
