250 років тому:
10.07(29.06).1775 – у с. Митченки на Чернігівщині у священничій козацького походження сім’ї народився Петро Прокопович, бджоляр, основоположник сучасного промислового отримання меду. Закінчив Києво-Могилянську академію, після чого пішов на військову службу. Відзначився при штурмі Варшави в ході придушення повстання Т. Костюшка. Володіючи іноземними мовами, молодий офіцер мав шанс зробити військову кар’єру, проте у віці 23 роки пішов у відставку (1798).
Оселився на пасіці меншого брата Степана, зайнявся бджільництвом і до 1808 мав вже 580 вуликів. До справи підійшов ґрунтовно – виписував спеціальну літературу з-за кордону, зібрав велику бібліотеку за фахом, провадив дослідницьку працю. 1814 створив перший у світі розбірний рамковий вулик (дивовижно, але конструкція йому прийшла уві сні), що дозволило вільно оглядати бджолину сім’ю, впливати на її розвиток, а головне вилучати мед, не винищуючи димом бджіл. Автор інших винаходів та вдосконалень, зокрема дерев’яної перегородки з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дало можливість отримати чистий мед у рамках. Досліджував кормову базу бджіл, вивчав їх життя і характер, розробляв методи лікування, рекомендації для зимівлі. 1828 створив першу і тоді єдину в Європі дворічну школу пасічників, яка за 53 роки випустила понад 700 кваліфікованих пасічників. Викладання велось українською мовою, а неписьменних ще й навчав грамоті. 1843 цю школу відвідав Т. Шевченко.
1839 мав вже 3 тисячі бджолосімей, що приносило 20 тисяч рублів річно. Згодом пасіка досягла 10 тисяч бджолосімей і стала найбільшою в світі. Пасіку відвідав навіть імператор Микола І, після чого укладено угоду про поставки меду до царського двору. В літературі тиражують байку, що на його звернення до імператора залізницю Москва–Київ, яка за проєктом мала пройти поблизу пасік, «задля чистоти меду» пустили замість Глухова та Батурина через Конотоп і Бахмач. Насправді залізниця була побудована через 20 років після його смерти.
Дійсний член Імператорського Московського товариства розвитку сільського господарства (з 1829). Автор понад 60 статей, частина з яких актуальні й сьогодні. Розробник бджолярської термінології, фахові терміни подавав українською мовою без московитських відповідників. Мав намір облаштувати друкарню для видання власних україномовних праць, проте не отримав дозволу імператора і змушений був їх подавати до московитських журналів. Помер у с. Пальчики на Чернігівщині 1850.
1879 після смерті його сина Степана влада закрила та пограбувала школу. Тоді ж загинув неопублікований рукопис книги та портрети бджоляра. Онук В’ячеслав був головою уряду УНР.
