40 років тому:
30.09.1984 – у Римі помер Павло Миськів (в світі Петро), ЧСВВ, священник УГКЦ (1934), протоархимандрит ЧСВВ (1953-1963). Навчався в реальній гімназії у Славонському Броді. 1926 вступив на новіціат до Мукачівського монастиря, куди 4 роки перед тим поступив його старший брат. Навчався у василіанських школах Крехова, Лаврова, Добромиля, Кристинополя, Жовкви. Викладав у монаших школах Добромиля і Кристинополя, дописував до часописів «Місіонар» і «Добрий пастир», перекладав з французької, німецької, хорватської. З 1939 в м. Олмоуц в Моравії, архимандричий делегат з правами протоігумена для всіх василіан в Протектораті Чехії, Моравії і Австрії. У 1941-1946 у Празі, капелан українських студентів, посприяв багатьом священникам і монахиням у виїзді на Захід. У 1946 виїхав до Риму, протоконсультор Василіанського чину, генеральний вікарій Апостольського візитатора українців греко-католиків у Західній Європі І. Бучка. Після виїзду з Праги заочно підсудний на процесі організованому комуністами, де звинувачений як «провідник бандерівців» і засуджений на тривалий термін ув’язнення. На капітулі у лютому 1953 обраний протоархимандритом (головний настоятель) Василіанського чину. Дбав про високий рівень освіти василіанських священників. Учасник першої сесії Другого Ватиканського собору (1962-1963). Член головної управи Чину, консультор, прокуратор, економ. Народився у с. Слободниця, нині Хорватія 1911.
