50 років тому:
6.08.1972 – у Вінніпегу, Канада помер Осип Навроцький, військовий, політичний і громадський діяч, адвокат, доктор права. Закінчив Бережанську гімназію та юридичний факультет Львівського університету (1908-1913). Член Комітету української молоді, який керував боротьбою за український університет у Львові, голова Українського студентського союзу (1912-1913), член Головної управи Української радикальної партії (1912-1914). Під час Першої світової війни доброволець Українських січових стрільців, хорунжий, командант сотні, у вересні 1916 в бою під Потуторами потрапив в московитський полон. В часі польсько-української війни поручник, згодом сотник УГА, пізніше квартирмейстер 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР. У вересні 1920 співзасновник Української військової організації і один з трьох членів Начальної Колегії УВО, до приїзду до Львова у травні 1921 Є Коновальця – в.о. голови Колегії, член Начальної команди УВО (1920-1926). У 1921-1923 двічі ув’язнений в польських тюрмах. Член головної управи (з 1920), генеральний секретар (з 1920), заступник генерального секретаря (з 1927) УРП, з якої 1934 вийшов через ідейну незгоду. У 1923-1926 – член Головного виділу Товариства «Просвіта» і член Головної управи Українського педагогічного товариства «Рідна школа» у Львові, співзасновник і перший голова Українського спортового союзу в Галичині (1926), засновник і головний директор (голова правління) Військово-історичного Видавництва «Червона калина» (1920-1939), редактор місячника «Службовик», видавець і редактор журналу «Каменярі» (з 1932). В роки Другої світової війни – голова філії Українського допомогового комітету (низова ланка Українського центрального комітету) в Криниці на Лемківщині (1940-1942), заступник голови УДК у Львові (1943). Начальник канцелярії Військової управи дивізії «Галичина» (1943-1945). Від жовтня 1948 оселився в Канаді, керівник канцелярії Комітету українців Канади (1948-1962), член управи Братства УСС і Об’єднання бувших вояків українців Америки, голова Музейної комісії УВАН (1970). Урядом УНР на еміграції підвищений до звання майора та нагороджений Воєнним Хрестом (1960). Співробітник редколегії «Енциклопедія українознавства» та інших українських видань, автор нарисів, спогадів, зокрема про УВО. Народився у с. Голгоча на Тернопільщині у священничій сім’ї 1890.
