80 років тому:
25.07.1942 (в літературі також 23.07 та 10.08) – в концтаборі Освєнцім польськими наглядачами-фольксдойчерами закатований Олександр Бандера, член ОУН, брат Степана Бандери. Член Пласту. Закінчив агрономічний факультет Львівської політехніки та Римську вищу школу економічно-політичних наук, захистив докторську дисертацію. Працівник Римської станиці ОУН. Після проголошення Акту відновлення Української держави приїхав до Львова, де наприкінці 1941 заарештований гестапо. Тіло спалене в крематорії. Олександр був одружений з італійкою Марією Д’аміно близькою родичкою міністра закордонних справ і зятя Муссоліні. Марія зуміла винести справу на міжнародний рівень і спонукати Італію до офіційних дій наслідком чого табірна адміністрація відокремила українців від поляків, що врятувало їх від знущань і неминучої смерті. Народився у с. Старий Угринів на Івано-Франківщині 25.03.1911.
Із спогадів в’язня Освєнціму Бориса Вітошинського: «…Поляки закатували його при «нойбав». При цій будові, побіч звалищ цегли, стояла велика скриня для розроблювання вапна й цементу, така, яку, звичайно, приготовляють при всяких будовах майстри-муляри. Олександрові польські «політичні в’язні» наказали піднести штани повище колін, скинути черевики та ногами місити цемент з вапном. Це було рівнозначне з його загладою. Під час того, коли він виконував цю роботу, побої не кінчалися, а посіпаки кілька разів його цілого кинули в цемент і вапно. Чорний від побоїв, скривавлений, з піною на спалених устах, він просив дозволити йому напитися води з бочки, що стояла під краном. Посіпаки схопили його тоді за ноги і кинули в бочку. Майже неживого витягнули щойно по хвилині. Ніхто з нас не міг йому ніяк помогти… Наступного дня Олександер не вийшов на роботу. Його відправили до «кранкебав» — так звана лікарня, що не була нічим іншим, як місцем остаточного знищення людини. Там він незабаром і помер».
