110 років тому:
11.05.1915 – на хуторі Одиниця с. Оболоння, нині передмістя м. Долина на Івано-Франківщині народилася Оксана Грицей, художниця, майстриня художнього різьблення та випалювання по дереву, почесний громадянин м. Долина (2015). Батько Йосип Винник – судовий урядник, виховував доньку в патріотичному дусі. Навчаючись у Долинській гімназії виявила хист до малювання. Перші уроки рисунку дав художник Павло Ковжун, який у 1931 розписував церкву в м. Долина. За наполяганням батька закінчила річні медсестринські курси. Учасниця молодіжного підпільного осередку ОУН. За поширення друкованого органу ОУН «Сурма» та листівок відбула річне ув’язнення у Золочівській тюрмі (1936-1937). Від 1938 мешкала у Львові. Навчалася в «Інституті пластичного мистецтва» (1938-1939). Після ознайомлення з роботами молодої мисткині митрополит Андрей Шептицький надав стипендію для продовження навчання в Італії, проте початок Другої світової війни не дозволив завершити художню освіту.
В період більшовицької окупації Галичини перебувала в Кракові, де познайомилася із скульптором Михайлом Черешньовським, що завершував навчання у Краківській школі пластичного мистецтва Академії мистецтв. Працювала як художниця, нелегально виконувала обов’язки кур’єра ОУН. За вказівкою провідників ОУН Оксана та Михайло переїхали до Болехова, де відкрили мистецьку майстерню різьблення по дереву та створили культурно-просвітницький осередок для молоді. 28 березня 1942 взяли шлюб у Болехівській церкві, в подружжя народився син Святослав, який невдовзі помер (1943). Михайло у с. Церківна організував підпільну майстерню з ремонту зброї для УПА та писав й редагував листівки для підпілля ОУН, Оксана учасниця жіночого комітету захисту й опіки дітей-сиріт. Навесні 1944 подружжя переїхало на Лемківщину, де в червні в них народилася дочка Звенислава. А вже восени цього ж року Михайло мобілізований до Червоної армії, звідки втік та долучився до УПА і 1947 з рейдуючою групою пробився на Захід. Оксана повернулася в Долину. У винятково скрутній ситуації одинокій жінці допоміг працівник залізниці Юліан Грицей, який заопікувався лікуванням Звенислави. 1948 Оксана та Юліан побралися, а 1949 в подружжя народився син Степан, який згодом став художником. Вдало оминула підозри НКВД, виконувала доручення провідників підпілля ОУН, допомагала родинам репресованих.
Чоловік Юліан, за фахом столяр, відповідно до проєктів дружини почав виготовляти шкатулки, тарілки, а Оксана декорувала їх технікою випалювання. Для цього почала використовувати електрописаки, які чоловік постійно вдосконалював. Випалювання вміло поєднувала з різьбою по дереву та інкрустацією бісером і латунними цвяшками, використовувала народні орнаменти. Вперше взяла участь у виставці у Львові 1951. Від 1954 учасниця республіканських, а від 1957 зарубіжних виставок. Член Станіславського (нині Івано-Франківськ) кооперативного товариства художників (1953). Член Спілки художників України (1970), Заслужений майстер народної творчости УРСР (1980). Керівник мистецьких гуртків при районному будинку піонерів у м. Долина (1960-1976). Автор портретів визначних діячів української культури, творів ужиткового мистецтва (шкатулки, книги-адрес, альбоми, писанки тощо), олійних живописних картин. Твори зберігаються в музеях України та закордону, приватних колекціях. Померла у м. Долина 1988.
