150 років тому:
29.04.1875 – у с. Великі Новосілки на Львівщині народився Модест Менцинський, оперний співак (драматичний тенор), один із найвідоміших європейських виконавців свого часу. Батько Омелян Менцинський, священник УГКЦ, родом з Лемківщини. Початкову нотну грамоту отримав від батька. Навчався в гімназіях Дрогобича (1887-1893) та Самбора (1893-1896), поступив до Львівської духовної семінарії (1896-1899), де спів викладав о. Ісидор Дольницький. Паралельно з навчанням у семінарії професійно опановував вокал у Львівській консерваторії (1897-1899; клас Валеріана Висоцького). Коли ухвалив рішення відмовитися від священничого служіння та повністю присвятити себе співацькій кар’єрі батько сприйняв це з розумінням. Продовжив студії співу в консерваторії м. Франкфурт-на-Майні у Німеччині (1899-1902; клас Юліуса Штокгаузена). На канікулах давав сольні концерти у містах Галичини (Перемишль, Львів, Станіслав, Стрий, Тернопіль, Самбір та інші). Дебют на професійній оперній сцені (Франкфурт; 1901) був схвально відзначений німецькою музичною критикою.
У 1902 Стокгольмська Королівська опера гарячково шукала тенора для постановки «Лоенгріні» Вагнера. Для співаків виконання творів Вагнера вимагало максимального напруження фізичних сил і не один з них на цих творах втрачав голос. Врешті керівництво театру звернулося до Менцинського й не прогадало; наприкінці вистави співаку висловило своє захоплення та констатувало, що вражене професійним виконанням і його унікальним голосом. Від 1903 до 1910 перший тенор оперного театру в Стокгольмі, виступав також на сценах кращих театрів великих містах Європи (Відень, Лондон, Берлін, Мюнхен, Прага, Бейрут, Копенгаген, Амстердам, Італія, Бельгія, Франція та ін.). Нагороджений найвищою державною відзнакою Швеції у галузі мистецтва – орденом Вази (1909). У Стокгольмі 1905 одружився з шведкою Клері Дегн, в шлюбі народилися сини Іван та Юрій. Соліст оперного театру в Кельні (1910-1926); місцева театральна критика одностайно визнала співака як «найгеніальнішого виконавця, який коли-будь виступав у цьому театрі». З Німеччини у 1926 повернувся на сцену Стокгольму; відкрив школу співу в якій викладав вокал, став творцем шведської вокальної школи.
Не оминав нагоди, щоби виступати в Галичині як з сольними концертами, так і з участю львівських хорових колективів «Боян» і «Бандурист». На сцені Львівського оперного театру виступав у 1903 та 1908-1909, був постійним учасником Шевченківських вечорів (1898-1928, Львів, Перемишль, Самбір, Стрий, Станіслав, Тернопіль, Борислав, Коломия), музичних заходів присвячених о. М. Шашкевичу, М. Лисенку. В Україні та за кордоном популяризував українські народні пісні, твори Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Ярослава Ярославенка, Станіслава Людкевича. Почесний член «Союзу львівських професійних музик» (1935).
Володів голосом виняткового тембру, широкого діапазону та вродженими артистичними даними. В історію світового оперного мистецтва увійшов як один із найвидатніших виконавців творів Р. Вагнера. Ім’я Модеста Менцинського стоїть поряд із такими виконавцями як Баттістіні, Мишуга, Карузо, Тітті Руффо, Шаляпін. В репертуарі співака було 50 опер, у Стокгольмі та Берліні на грамплатівки записав понад 40 творів, в числі яких українські народні пісні та романси українських композиторів. Відзначався високою ерудицією у різних сферах людських знань, володів сімома мовами. Перед смертю величезну власну музичну бібліотеку заповів Науковому товариству імени Шевченка у Львові. 1933 дав останній український радіо-концерт у Стокгольмі. Помер у м. Стокгольм, Швеція 11.12.1935.
https://www.youtube.com/watch?v=sfopbMHnOow&ab_channel=OmUANews
https://www.youtube.com/watch?v=mXRrR6SQgjs&ab_channel=Bronisliva
