130 років тому:
22(10).07.1895 – у с. Ребедайлівка на Черкащині народився Кирило Гвоздик, живописець-монументаліст. Закінчив Київський художній інститут (1923-1929; викладач М. Бойчук). Від 1924 учасник мистецьких виставок. Працював у майстерні професора Бойчука; 1928 на Венеційському бієнале, де експонувалися роботи бойчуківців італійська преса назвала Гвоздика «українським Гогеном». Проте з часом розійшовся із вчителем М. Бойчуком. Активний член Асоціації революційного мистецтва України. В листопаді 1936 за доносом заарештований та засуджений до 10 років виправно-трудових робіт. Твори художника відповідно до висновку «фахової комісії» знищено як «шкідливі» і такі, що «спотворюють нашу соціалістичну дійсність, дають фальшиві образи Радянських людей, ніякої художньої та музейної цінності не мають». Ув’язнення відбував у Норильлагу, звідки звільнений у листопаді 1946. Проте в квітні 1949 у Києві заарештований вдруге та засуджений до розстрілу, який замінено на довічне ув’язнення. Після смерти Сталіна, лише у 1956 реабілітований. Повернувся до Києва, продовжив малювати, однак відійшов від здобутків бойчукізму та змирився з формальним соціалістичним реалізмом. Також, мабуть остерігаючись нових репресій, перестав брати участь у виставках та припинив спілкування з колишніми друзями. Поламана доля непересічного мистця, знищені твори та нереалізовані творчі можливості є безпосереднім злочином етнокультурного геноциду московсько-більшовицького окупаційного режиму. Помер у Києві 1981. Похований на Байковому кладовищі.
