До 150-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматургині, першої української модерністки та громадської діячки Лариси Косач-Квітки, відомої світові як Леся Українка, Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали «Династія» про родини Драгоманових і Косачів. Зокрема, про Ольгу та Михайла Драгоманових, Петра Косача та його двох синів і трьох доньок, найбільш знана з них – Леся. А ще – про чоловіка Лесі Українки-Климента Квітку.
Климент Квітка
-
Климент Квітка, чоловік Лесі Українки, правник, засновник української музичної етнографії, музикознавець народився 4 лютого 1880 року на Сумщині. Батько Климента рано пішов з життя. Мати змушена була віддати п’ятирічного сина на виховання до поміщиків Карпових у Київ. Тут він і здобув освіту в Київському музичному училищі та фах юриста в Київському університеті святого Володимира.
-
Із Лесею Українкою познайомився 1898 року на зібранні літературно-артистичного гуртка Київського університету. Через дев’ять років – у 1907 році – вони побралися. Жінка лагідно називала його Кльоня. Стосунки Лесі Українки та Климента Квітки видавалися викликом дуже багатьом сучасникам. По-перше, було помітно, що він значно молодший за неї (на 9 років). По-друге, вони кілька років, усупереч тодішнім традиціям, жили в громадянському шлюбі. І це викликало спротив навіть у батьків Лесі. Тільки під величезним тиском рідних 1907 року вони погодилися на церковний шлюб. -
Працював товаришем Генерального секретаря судових справ і заступником Міністра юстиції УНР у 1917–1918 роках. Був серед ініціаторів створення Українського правничого товариства у Києві. За гетьмана Павла Скоропадського у травні–жовтні 1918 року входив у Комісію з питань правничої термінології, очолював її лексикографічну секцію.
-
На початку 1920-х років поринув у музикознавство. Працював у Всеукраїнській академії наук, де організував Кабінет музичної етнографії. Одночасно викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті імені Лисенка. Під час процесу щодо сфабрикованої справи Спілки визволення України був під наглядом НКВД.
-
Двічі його заарештовували радянські спецслужби. Вперше – 1933 року, коли за політичними звинуваченнями він провів у в’язниці півтора місяця. Залишившись без роботи і засобів до існування, побоюючись нового арешту, він переїхав до Москви, там отримав посаду професора консерваторії і курс музики народів СРСР. Проте на початку 1934-го за ним знову прийшли у так званій “Справі славістів”. Того разу Квітку ув’язнили на три роки. Покарання відбував у сумнозвістному концтаборі “Карлаг” у Казахстані. Завдяки тому, що підготував з англійської мови до вступу в престижний виш Москви дочку начальника табору, 1936 року Климента Квітку достроково звільнили. Він повернувся до роботи в Московську консерваторію. Там він працював до кінця життя.
-
Знав 18 іноземних мов, надзвичайний ерудит. Розробив методику польових досліджень – як робити, як опрацьовувати і як записувати. Завдяки цьому зібрав і зберіг шість тисяч народних пісень. Понад 200 з них композитори використали як теми для симфонічно-інструментальних творів. Наприклад, Микола Леонтович на основі зібраних Климентом Квіткою пісень створив найвідоміші хорові композиції.
-
Автор понад сотні наукових праць з етнографії та музикознавства. Відігравав важливу роль в збереженні кобзарської музики за допомогою запису звуку нещодавно винайденим фонографом. Зробив унікальні записи дум кобзаря Гната Гончаренка, голосів Лесі Українки та Івана Франка. Багато теоретичних робіт присвятив українському музичному фольклору. Йому належать також праці з вивчення народних музичних інструментів, навчальні та методичні посібники. Розробив теоретичні основи етномузичної соціології та історико-порівняльного вивчення музики етнічно споріднених народів (слов’ян, тюрків). Зробив низку важливих відкриттів, як за піснею можна зрозуміти розвиток або асиміляцію етносів.
-
Зробив величезний внесок у збереження спадщини Лесі Українки. Зокрема, брав діяльну участь у підготовці до друку першого семитомника Лесі Українки (вийшло у 1923–1925 роках у харківському видавництві “Книгоспілка”).
-
В Україну його не випускали. Помер 19 вересня 1953 року в Москві.
За матеріалами офіційного сайту УІНП
