10 років тому:
24.05.2015 – у Києві помер Ігор Диченко, мистецтвознавець, художник, колекціонер, дослідник українського авангарду. Закінчив Київський державний художній інститут (1969). Працівник Центрального Державного архіву музею літератури і мистецтва України, викладач Київського хореографічного училища, старший науковий співробітник Музею історії Києва (від 1992). Засновник Міжнародного благодійного фонду свого імени (1992). Зібрав унікальну колекцію (понад 700 картин: зокрема А. Петрицького, О. Хвостенка-Хвостова, О. Бенуа, В. Меллера, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, В. Єрмілорова, К. Малевича, Д. Бурлюка, В. Касіяна, М. Глущенка, В. Пальмова, М. Синякової, С. Нікритіна, С. Ейзенштена, О. Тишлера, Л. Попової та ін.), яку від 1970-х експонував на різноманітних художніх виставках в радянській імперії, а від 1980-х за кордоном (США, Франція, Польща, Нідерланди, Австрія, Данія, Канада, Японія, Угорщина, Німеччина тощо). В його колекції була унікальна збірка стародавніх галицьких ікон, а також автографи Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Анни Ахматової, Сержа Лифаря та інших видатних особистостей. В часи СРСР його колекція входила в десятку кращих приватних збірок. Автор художніх творів на євангельську тематику та численних наукових праць про творчість українських і світових художників епохи авангарду й середини ХХ століття. Постійний консультант провідних аукціонів світу. Ґрунтовні мистецтвознавчі публікації давали підставу на членство в Спілці художників України, до якої його прийнято лише 1984 після подолання численних бюрократичних перепон. Невдовзі після смерти Ігора Диченка його вдова Валерія Вірська передала колекцію свого чоловіка в дар українському народові (12.10.2015). Народився у Києві 1946.
«Я з кожним днем усе більше і більше ціную українську культуру і цілком впевнений, що вона гідна посісти місце в контексті європейської і світової». Ігор Диченко.
