20 років тому:
28.02.2002 – у колишньому с. Лоцманська Кам’янка, нині в складі м. Дніпро помер Григорій Омельченко, останній лоцман дніпрових порогів, освітянин, краєзнавець, публіцист, політв’язень, громадський діяч. У 19 років став отаманом плоту, а в 21 рік – помічником лоцмана. Мав стати повноправним лоцманом, проте 1932 дніпрові пороги було затоплено. Тоді ж познайомився з Д. Яворницьким. Через релігійні переконання не вступив в комсомол. Закінчив геолого-географічний факультет Харківського національного університету (1937), працював учителем географії та астрономії в середніх школах і сільськогосподарському інституті м. Мелітополя, лектором обласного лекторію м. Запоріжжя. Вже в ті непевні часи провадив широку краєзнавчу працю, опублікував низку статей, організував учнівську експедицію від Запоріжжя до Перекопу, збирав краєзнавчий та фольклорний матеріал, організував шкільний музей з великою кількістю унікальних експонатів. Від початку німецько-радянської війни служив офіцером артилерії. Після демобілізації (1946) призначений директором Братського педагогічного училища в Миколаївській області. 1947 написав листа до ЦК ВКП(б) з вимогою порятунку від смерті дітей під час чергового голодомору українців, за що засуджений на 10 років концтаборів. Звільнений достроково 1954, але тільки після реабілітації (1961) дозволили повернутись до педагогічної праці. Працював учителем, а через два роки директором вечірньої школи у рідному селі, проте невдовзі звільнений з директорства за те, що сказав учням: «Мазепа ніколи не був зрадником України». Відтак до 1970 працював учителем у дніпропетровській школі. Навіть після виходу на пенсію провадив краєзнавчі та народознавчі гуртки в навчальних закладах із здобуттям незалежності України ініціював перехід школи і дитсадку у Лоцманській Кам’янці на українську мову. Делегат Установчого з’їзду Товариства української мови в Києві (1989), у власній садибі організував установчі збори Народного Руху України м. Дніпропетровська (березень 1989), заступник голови обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. 1994 у рідному селищі створив музей дніпровських лоцманів. Автор трьох книг. Народився у с. Лоцманська Кам’янка під Катеринославом 1911.
