170 років тому:
20(8).02.1855 – у містечку Срібне на Чернігівщині народилася Ганна Затрикевич-Карпинська, театральна актриса, одна із фундаторів українського національного театру. Походила із шляхетської родини Ковтуненків. Навчалася у Прилуцькому приватному пансіоні та Київському інституті шляхетних панянок (закінчила 1871), де захопилася театром. Мріяла продовжити навчання в консерваторії, проте батько віддав її заміж (1874) за старшого на 20 років поміщика Дмитра Затрикевича з сусіднього села Блотниця (нині – Болотниця). Брала участь в аматорських виставах у Прилуках. У травні 1882 в Полтаві під псевдонімом Прилуцька дебютувала у професійній трупі Марка Кропивницького. Грала в трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Федора Волика та інших. Після смерти чоловіка вдруге вийшла заміж (1898) за лікаря І. Карпинського та виїхала з чоловіком на Південний Урал, на 10 років покинувши сцену. Після смерти другого чоловіка повернулася в театр (1908), виступала в трупах Т. Колесниченка, Д. Гайдамахи, Л. Касинкіна, С. Глазуненка і О. Суслова, П. Прохоровича. В часи революційних подій грала в Театрі Миколи Садовського (1917-1918), Державному народному театрі Панаса Саксаганського, Роменському пересувному робітничо-селянському театрі під керівництвом І. Кавалерідзе та О. Корольчука (1920-1921).
Щирі приятельські стосунки склались в акторки з іншою примадонною української сцени Марією Заньковецькою, нерідко разом грали в одних виставах, регулярно листувалися. Читала лекції у театральній студії при червоноармійському клубі, консультувала початківців великої сцени, чимало її вихованців згодом стали провідними акторами українського театру. Жила скромно, проте радо допомагала тим, хто опинявся в скрутному становищі, маючи свою доньку матеріально підтримувала сиріт. Була винятково пунктуальною та вимагала цього від оточуючих. Не мала зіркової хвороби, не домагалась головних ролей, проте зуміла випрацювати власну виконавську школу, створивши понад 130 образів. Уміла навіть маленькі сценічні фрагменти перетворювати на високохудожні епізоди. Творила переважно комічні образи добродушних та балакучих молодиць, сварливих бабів та водночас драматичні ролі нещасних матерів і жінок. Творчий наставник Марко Кропивницький називав її «радісною актрисою» та додавав, що вона як «барабан в оркестрі». Володіла також непересічними вокальними даними (альт з переходом у мецо-сопрано) та високим танцювальним рівнем. Микола Лисенко таланти Затрикевич-Карпинської означив як «виняткове явище на світовій сцені». Її будинок був зі смаком прикрашений полотнами знаних художників, кавказькими килимами, японською порцеляною, вишуканими вишивками та меблями. На жаль доля цих високохудожніх та меморіальних речей невідома. Померла у м. Ромни на Сумщині 1921.
