60 років тому:
13.05.1965 – у Львові померла Ганна Крушельницька, оперна та концертна співачка (мецо-сопрано), педагог, молодша (на 15 років) сестра Соломії Крушельницької. Походила з шляхетської родини гербу Сас, батько Амвросій Крушельницький – священник УГКЦ. Початкову музичну освіту отримала від батька і сестри Соломії та в Тернопільській музичній школі товариства «Приятелі музики». Закінчила Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (1903-1906) та Міланську консерваторію (1912). Володіла тембрально красивим «віолончельним» голосом, подібно як і у сестри Соломії. Під час навчання у Львові солістка хорів «Боян» і «Бандурист», учасниця концертів присвячених Т. Шевченку, І. Франку, М. Лисенку. Співала на сценах оперних театрів Варшави, Львова, Мілана, Венеції, Рима та інших знаних музичних центрів (1907-1914).
На перешкоді стрімкому злету обдарованої співачки та здобуттю європейського визнання стала низка обставин. Найперше – це безмежна любов і всеохопна опіка з боку старшої сестри Соломії, яка не дозволила сформувати вольовий та практичний характер так необхідний в досягненні та утриманні зіркової кар’єри. В листі до Михайла Павлика (1894) Соломія зокрема писала: «Що я потіхи з нею маю, то описати годі! Сама собі дивуюся, як я можу, не люблячи нічого дуже палко на сім світі, любити так до одуріння ту нашу Нуську. Ну та й я не вмисне, і не знаю, за що та зозулька така мені мила». Досвідчивши на собі важкої праці в здобутті суспільного визнання та забезпеченні матеріального рівня, Соломія намагалася всіляко відгородити Анну від труднощів життя та матеріальних проблем і була невідступним опікуном її професійного зростання. Дивлячись на це їхня мама Теодора-Марія Крушельницька (з дому Савчинських) часто говорила: «Не треба її мучити, бо і так вийде заміж». Проте під впливом старшої сестри заміжжя Анну не надто цікавило. Відтак лиш тільки почала сходити слава талановитої співачки, як розпочалася Перша світова війна і настала велика та довготривала криза для оперних виконавців. Коли Анна опинилась в ситуації з обмеженими засобами для існування, Соломія забрала її з Риму до себе на затишну віллу в італійському містечку Віареджо. Щоби якось заповнити вільний час Анна почала відвідувати школу танців, де закохалася у викладача-ловеласа, що був неодноразово одружений. В цей роман втрутилася старша сестра та зробила усе можливе, щоби зупинити його подальше розгортання. Наслідком в Анни стався нервовий зрив. Три роки Соломія лікувала сестру у найкращих європейських психіатрів, для оплати яких продала власний автомобіль та коштовності. В тому, що сталося Соломія відчувала власну провину, хоча лікарі твердили, що душевна хвороба Ганни розвивалася давно, але її вчасно не діагностували.
1921 повернулася з Італії до Галичини. Викладач Вищого музичного інституту у Львові (1921-1922) та його філії у Дрогобичі (1923-1925). Від 1922 продовжила виступати як концертна співачка. Проте психічне захворювання почало прогресувати і у 1928 остаточно залишила сцену. 1938 Соломія Крушельницька приїхала до Львова відвідати родину, а після окупації Галичини більшовиками вже не змогла повернутися до Італії. Нова влада конфіскувала в сестер просторий приватний будинок (нині тут музей С. Крушельницької) та заселила чужими людьми, залишивши їм невелику квартирку. За німецької та другої більшовицької окупації Соломія, володіючи великим маєтком в Італії, давала приватні уроки, щоби прогодувати себе та Ганну, а перед смертю залишила племінниці Одарці Бандрівській 15 тисяч карбованців на щомісячне утримання Ганни. Після смерти Соломії (1952) Ганну передали в опіку психіатру Катерині Гавриловій – в обмін на її квартиру.
Ще в часі навчання у Львові 1904 звукотехнік Вілл Грайсберг записав матриці 5 пісень у виконанні Ганни Крушельницької (до наших днів дійшли копії записів 2 пісень). Померла внаслідок гангрени, що розвинулася після перелому ноги в стегні. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із Соломією Крушельницькою. Народилася у с. Біла на Тернопільщині 1887.
