З українських буднів
Коли прийшов до Львівського українського католицького храму святого Андрія, а це будо два рази цього перебування крім у неділю вранці, люди чекали багато на колінах на початок відправи. Не такий я вже поганий християнин, щоби не додуматися на що люди чекають. Одначе для певності я питаю якусь особу часом молоду а інколи старшу. У неділю вечір питаюся і один пенсіонер відповідає, та ж Вечірня. Мабуть хотів мене назвати калвіне або поганине, але стримався бо це ж він у церкві. У п`ятницю 23 вересня вранці приходжу знов. Знаю, що це не свято і мабуть відбуватиметься щоденна Свята Літургія але церква майже виповнена молодими і старими майже рівно тому питаю молоду особу, а що це буде. Вона відповідає щоденна Літургія. Я кажу так чому так багато людей. А вона відповідає. Чому — це нормально.
У неділю тиждень раніше йду до святого Володимира у Києві. Правда, це неділя, і церква виповнена. Відправляє Святійший Філарет. Він правда вже не молодий, і тільки час від часу заспіває змарнілим хрипливим голосом.
А хор співає немов концерт. Рекомендую і побожним і невіруючим. Тому, що я зацікавлений розвитком єдності, я особливо прислуховуюся, чи згадують Митрополита Епіфанія, бо здається, згадують патріархів і митрополитів, і не тільки українських. Але ні, немає згадки про Епіфанія. Очевидно Кирила теж не згадують бо не згадують ФСБістів.
В обох випадках мене потішає чисельна і хіба глибока віруюча наша нація.
З духа переходжу до шлунка, бо все ж таки людина мусить їсти. Брак продуктів якщо є, то не явний. Відкрились навіть нові іноземні суперринки. У них чимало українського продукту. Харчування, тобто готування страв, просто надзвичайне. Я рекомендував би своїй дружині приїхати і не тільки прохарчуватися але і привчитися, але вона відповіла б: то чого ти не пішов на навчання. Вона дуже емансипована як усі українки.
В Україні кухня, незважаючи яка, смакує надзвичайно. Правда, я не завжди сприймаю екзотику, тому мені найбільше смакує українська кухня. Для пересічного споживання “Пузата хата” у Києві залишається дуже смачною і поміркованою у ціні. Борщ і пиріжок з часником неперевершені. Трішки дорожчий, але з пишними сніданками це “Хлібний”. Правда, у Києві через небезпеки наразі відсутній МакДоналдс, але тут немає порівнянна хіба для молоді.
У Львові майже усе навколо Площі Ринку смачне і по поміркованій ціні. На особливу увагу належиться “Справжні Паляниці”, недалеко від Ринку. Треба сказати, що коли я сідав на поїзд з Києва до Львова, службовка львів’янка сказала мені, що я розмовляю з акцентом. Я з обуренням відповів, що краще розмовляю ніж вона. Вона задала мені екзамен вимовити “паляниця”. Я здав. Вона пустила на поїзд.
У Львові, також на Площі Соборній 11 під назвою “Ваш Лаваж” (Лаваш здається хліб) знаходиться надзвичайна пекарня, маленька але прекрасна, ну її печива з вишнями зокрема, а також і піца українська надзвичайні. Рекомендую всім.
Я приїхав на осінь але зустрінула мене зима. Треба було купувати шапку, плащ. Ціни помірковані, а для деяких і навіть дуже дешеві. Коли людина купує у Ню Йорку у “Сакс П’ята Евеню” чи “Блумінгдейлс” то “Галицький Базар” і навіть “Роксоляна” у Львові дуже дешеві. Для мене трохи інакше, бо я звик свої шапки купувати у магазині “Долар 1.25” у Ню Джерзі. Все ж таки, я заплатив майже чотири долари за шапку бо було холодно. Правда, це кілька годин мене нуртувало бо я переплатив.
На кінець не обійдеться без мови про туалети в Україні. З одної сторони вони не такі як в Америці, бо чисті, а з другої — погані, бо платні. Сидить по державних структурах бідна жіночка у смороді мужеських туалетів і збирає нещасних 8 гривень, це 20 центів. І ще з третьої сторони, хіба що цим разом всюди були унітази. Ну тепер зрозуміло, чому втікаючи, москалі гарбали за собою українські унітази. Видно, унітази у Москві це щось надзвичайне.
Коли мова про москалів і Москву то якось на столику у Києві у приміщенні мого сина я знайшов монету одного рубля. Думав хіба викинути, бо це московське, але тоді прийшла думка і надійна пропозиція — ця монета колись буде вартісною, коли вона стане раритетом. Не буде Москви — не буде рубля. Ох, це мене втішило!
23 вересня 2022 Аскольд С. Лозинський
