З будніх буднів
Починаю тут, вибачте, з туалетів. По вокзалах як у Києві так само і у Львові та других мережах публічного транспорту і метро у Києві, залишилися до користування ще старі унітази, кажуть турецькі, але для мене такі хіба для акробатів. При цьому людині треба бути не тільки акробатом але ще заплатити за цей олімпійський привілей. Ставка не дуже висока 5-6 гривні але за ввесь час в Україні а саме 17 дні я не користувався цими послугами. По перше бо я не акробат, а по друге, бо я скупий. Правда можу дати на якусь добру чи благородну ціль і роблю це дуже часто і щиро, але категорично відмовляюся платити за це, що я уважаю моїм природним правом. Адже ж коли я заплатив за квіток переїзду з Львова до Києва понад 900 гривень майже 35 доларів я сподіваюся деякої вигоди на Вокзалі. Це я уважаю не тільки людським але тваринним правом, і тому скарги до Високого комісара людських прав при ООН не буду вносити, хіба був би комісар тваринних прав. Все таки це кидає певну тінь на вхід України в Європу. Вибачте за примітивну одначе здається потрібну для усіх тему.
При темі обслуги треба ствердити, що це значно поправилося особливо у секторах де службовець може отримати також і «на чай». Це очевидно не відноситься до державної служби. Державні службовці особливо хамуваті і це скрізь бо уважають, що роблять велику прислугу за малу зарплату. Це дуже подібне до Заходу, а особливо до Америки де цілі індустрії побудовані на чемності та винагороді за чемність. На мою думку українці особливо увічливі люди по культурі і під риском, що мене читачі називатимуть ксенофобом я скажу що культурна поведінка відзначається у людях європейського походження чим у москалів чи взагалі азіатів. Відмінність у поведінці також чомусь залежить від статті. Дівчата і пані звичайно більш увічливі, тоді коли хлопці переважно неуважні і поспішні, а старі мужчини такі як я, просто хамуваті. Мабуть життя їх навчило бути такими.
До пильних потреб суспільства є потреба і державного транспорту. В Україні залізничний транспорт як і метро мабуть кращі чим в Америці. При цьому треба освідомити що я у США велику частину проживаю у Ню Йорку де метро чи підземка зачисляється до найбільш розлогих але найгірших у світі. У Києві метро відносно точний і чистий. Залізниця по Україні засадничо чиста та відносно точна.
До потреби транспорту зокрема вже у місті треба зачислити таксі чи другі приватні фірми. Ця гілка на відміну від США хіба зовсім не регульована державою, а тільки потребою тай з боку конкурентів. Кошт непередбачений може різнитися у п’ять разів, а то і більше. Аксіом що треба шукати чесного таксиста теж не зовсім актуальний. У нас кажуть на безриб’ю і рак риба. Це загальна дуже мудра філософія капіталістичної системи. Ринок диктує а споживач платить. Чи регуляція державна допоможе споживачам і чи не знищить цю індустрію або впровадить її у підпільну мережу? На ці питання моя відповідь: я не знаю. У кожному випадку в Україні ця служба не регульована, вона працює і мабуть не гірше ніж працює у США.
Дякувати Богу у мене не була потреба медичної опіки в Україні. Вона (медична) державна і має свою репутацію. Натомість стоматологія приватна і не на диво відчутно знаменита. До речі, по моєму короткому досвіді, вона краща чим у США. Приміщення чисті і професійні. Машинерії нова. Стоматологи, помічники і гігієністи досконалі. Ціни на одну третину або і менше від американських. Закликаю всіх хто проживає поза Україною їхати в Україну лікувати чи просто оздоровлювати свої зуби.
Мої висновки різні. Кращим господарем у суспільстві та бізнесі це приватний власник господар. Так видно на власні очі, а також так говорить засада ринкової економії. Державний працівник на жаль зацікавлений в одержанні зарплати передусім, а не найкраще виконати службу. Це людська вдача. Державний штатний службовець не пише поезії щоби себе увіковічнити. Одначе зовсім неконтрольована приватна власність може довезти до надуживання тим більше при олігархічній системі правління і без чесної конкуренції в додатку як інколи буває в Україні. Тому публічною власністю тобто державною повинні залишитися деякі сектори індустрії, такі як залізниця, метро, аеропорт, тощо. Але обслугу навколо можна віддати в оренду, що буде надавати за винагороду від споживачів певні обслуги, харчування, не платні і не акробатичні туалети з малим приростом у цінах продуктів, сувенірів для вдержання чистоти. Це елементарні засади які не потребують рішення ВРУ при кількох читаннях чи Екзекутивної інтервенції. Просто звичайна логіка і світовий досвід вчить нас. Тут нічого особливого!
29 серпня 2021 року Аскольд С. Лозинський
