Євген Штендера. Поховання останнього сотника УПА.
Вчора, 13 липня 2024 р., у Львові на Личаківському цвинтарі, згідно заповіту, у рідну землю поховали прах останнього сотника УПА ЄВГЕНА ШТЕНДЕРИ та його доньки СОФІЇ.
В цьому похороні були свої аналогії та символіка. «Відспівування» (як кажуть у народі) відбулося у гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла. Спробуймо уявно перенестися на два тисячоліття назад, коли Петро, простий рибалка, не спокушений великими науками, прийшов до столиці тогочасного світу, що блистіла золотом та незмірними багатствами, славилася поетами, філософами, полководцями та імператорами. Ким був Петро на їхньому тлі? І чим завершилася місія Петра – розп’яттям і крахом? Але хто із пізніших і нинішніх поколінь, за винятком вузьких фахівців у галузі історії давнього світу, зможе назвати хоч одне ім’я тодішнього імператора, вельможі, поета чи філософа? А ім’я верховного апостола Петра знане в усьому світі. Вісім десятиліть тому, коли українські повстанці, не маючи державного апарату та промисловости, найменшої допомоги від жодної з країн світу, формували сотні та курені, ставали до бою одночасно на декількох фронтах із окупантами різних мастей (серед яких були дві надпотужні світові імперії) чи ж могли вони сподіватися на успіх своєї справи та перемогу? Врешті за людською логікою вони зазнали нищівної поразки та національно-визвольна боротьба здавалось була уже остаточно придушена. Мимоволі пригадуються радянські часи, коли нам школярам старий кагебіст говорив, що радянська влада прийшла навіки і в світі немає сили здатної її похитнути (видно не дуже вірила більшовицька бестія у те, що казала). Але де тепер усі ці дефензива, ґестапо, ЧК-НКВС-КДБ, УБ, сиґуранца, де вони оці Вермахт, АК і БХ, РСЧА, гонведи? А Україна уже більше трьох десятиліть утверджується як незалежна держава і «Слава Україні», за яке колись карали щонайменше 10-ма роками ув’язнення, нині шириться усією Україною. Так, ще триває війна за незалежність, але сьогодні до бою з ворогом стають вже не колишні слабо забезпечені трофейною зброєю сотні та курені але полки та бригади, що успішно поборюють московського окупанта і скаженіє той від люті, бо не годен нічогісінько вдіяти.
Символічно, що коли прах сотника Штендери везли до місця останнього спочинку впродовж усього шляху люди ставали на коліна, віддаючи шану тим, хто виборював у минулому й нині виборює незалежність України.
Символічно, що ховали останнього сотника УПА як героя, з військовими почестями, з домовинами покритими національними прапорами, а в останні хвилини залунав державний славень «Ще не вмерла Україна».
А ще глибоко символічно, що саме в той момент, коли урни з прахом Євгена Штендери та Софії Штендери вкладали у родинний гробівець залунав сигнал повітряної тривоги, який засвідчив, що відвічний ворог ще не переможений і надалі він намагається звоювати півсвіту, але водночас цей сигнал сьогодні є також символом безсилля та уже неминучого ганебного кінця однієї з останніх світових імперій.
Слава борцям за волю і незалежність України!
Слава воїнам новітньої Української Держави!
Слава воякам Української Повстанської Армії та підпільникам Організації Українських Націоналістів.
Слава сотнику УПА Євгену Штендері.
Мир вашим душам і вічная пам’ять.
