Визначний львів’янин, науковець і художник. До 110-ліття від дням народження Юрія Старосольського.

Юрій Старосольський (1907-1991) – один із учнів школи Новаківського – належить до плеяди  визначних діячів української культури і науки, довго замовчуваних тоталітарним режимом і через те донині малознаних у своїй Батьківщині.

Народився він у  Львові і формувався в елітному культурно-мистецькому середовищі Галичини початку ХХ ст. Батько його, Володимир Старосольський був відомим у Львові адвокатом, в минулому – діячем у Бойовій Управі УСС та в уряді УНР, професором Українського Університету у Кам’янці-Подільському та в Українському Вільному Університеті (УВУ) у Празі. Мати Юрія – Дарія Старосольська – піаністка, викладач Музичного Iнституту ім. М.Лисенка, також була  громадською діячкою, редагувала у Львові журнал ’’Мета”, писала нариси та поезії до жіночого журналу “Нова Хата”. Дідусь Юрія по  матері – Володимир Шухевич – був визначним громадським діячем, вченим-етнографом, автором знаменитої п’ятитомної праці “Гуцульщина”.

Бабуся Юрія – Герміна Шухевич – була відомою діячкою емансипантського руху на Галичині, директором Інституту для дівчат ім. княгині Ольги. Двоюрідний брат Юрія, його одноліток і однодумець, Роман Шухевич, вихований, як і Юрій, спочатку в патріотичній атмосфері родини, а потім – Академічної гімназії у Львові та пластового руху, здобув згодом невмирущу славу як командир Української Повстанської Армії та провідник ОУН – генерал Чупринка. Рідна сестра Юрія – Уляна Старосольська (псевдо – Любович) – журналістка і письменниця, співпрацівниця журналу “Нова Хата”, згодом на еміграції у США редагувала відомий журнал Союзу Українок Америки “Наше життя”.

Юрій змолоду виявляв всебічну обдарованість – малював, грав на скрипці, захоплювався спортом, був діяльним учасником молодіжного пластунського руху в Галичині, членом куреня “Лісові Чорти”, де культивувався не тільки фізичний вишкіл, але й патріотичне самовиховання українського юнацтва.  Середню освіту отримав в Бенедиктинській гімназії (класичного типу) у Карінтії (Австрія) та в Українській Академічній гімназії у Львові. Матуру здав у 1926 році.

У 1926-1931 роках студіював на юридичному факультеті Львівського університету. Тоді ж відвідував лекції рисунку у школі О.Новаківського. У Львові в 1932-1939 роках працював за фахом як юрист, займаючись разом з   батьком адвокатською практикою. Займався науковою працею в ділянці карного права; в 1931 році захистив у Львові ступінь магістра права, а в 1940 р. – доктора права  та суспільних наук в УВУ у Празі. Однак реалізувати свій науково-творчий потенціал на рідній землі йому не довелось.. Друга світова війна і наступний більшовицький терор в Україні нещадно розправилися з родиною Шухевичів та Старосольських.

Рятуючись від репресій, Юрій в 1944 році емігрує до Німеччини. Стає активним діячем пластового руху у Мюнхені, професором, викладачем карного права і теорії права в Українському Вільному Університеті у Мюнхені та в тутешньому Міжнародному Університеті (1947-1949).

Переїхавши в 1949 році до США, Юрій Старосольський стає тут діяльним учасником українського життя в Америці – організовує  “Обєднання Українців”  у Вашингтоні, очолює тутешній осередок НТШ. Закінчивши у 1953 році Американський Університет у Вашингтоні, отримує ступінь магістра політичних наук і в 1974 році стає професором, викладачем права в Українському Католицькому Університеті у Римі та керівником його філії у Вашингтоні. Він – автор багатьох статтей та монографій з ділянки карного права, виданих кількома європейськими мовами, член редакційної колегії Енциклопедії Українознавства, дійсний член НТШ та УВАН.  Одночасно продовжує активну пластунську діяльність як Голова Краєвої Пластової Ради у США, публікує низку  оповідань і пісень у пластовій пресі Америки.

В 1977 році за довголітню громадську і наукову діяльність Юрій Старосольський був нагороджений пластовим “Орденом Вічного Вогню”.

Помер вчений 21.10.1991 року в США, (Сільвер Спрінг), похований на цвинтарі в Бавн Бруку.

Малярством Ю.Старосольський займався у вільний від фахової праці час. Малював здебільшого імпресіоністичні етюди в техніці олії та акварелі, поєднаної з рисунком фломастером. В них фіксував свої враження від численних подорожей по Україні (“Стара космацька церква”, 1939), Німеччині (мотиви Регенсбурга), Італії, Іспанії, Швеції, Індії, Індонезії, Таїландi. Ці його твори, укладені в серію “Мандрівки з пензлем”, з великим успіхом експонувались в 1979 році на персональній виставці митця у Нью-Йорку (під егідою ОМУА) та в 1989 році у Торонто.

“Mені здається, – писав Ю.Старосольський, – що відтворювати краєвиди олівцем і фарбою є найкращий спосіб переживати природу. Збірка моїх рисунків з датами і місцем малювання є особливим записом з життя”. В численних акварелях Ю.Старосольського прочитується ніжне поетичне чуття природи, точність її просторово-пластичних характеристик і водночас – реалістична достовірність зображуваних архітектурно-пейзажних об’єктів з мотивами різних частин світу.

Натомість в олійних творах Ю.Старосольський дає волю своїм авторським схвильoваним емоціям (“Жовтий кущ у нашому садку”). Його олійне малярство зраджує перейнятий колись від О.Новаківського нахил до експресивного, пастозного письма та замилування до чистих, дзвінких барв.

Шляхетна різнобічна постать Юрія Старосольського сьогодні щойно починає по-справжньому вирисовуватись  перед нами, його земляками, в усій масштабності і значимості його наукового і культурного доробку.

Національний музей висловлює щиру вдячність родині Ю.Старосольського за подаровані для музею біографічні матеріали та твори художника.

Любов Волошин –мистецтвознавець,    заслужений діяч мистецтв України, завідувач музею Олекси Новаківського у Львові.