«Вибухова» кар’єра керівника ізраїльського спецпідрозділу?
Зазвичай важливі події, які трапляються у будь-якому куточку світу, від Чукотки до Антарктиди, стають відомими якщо не миттєво, то, принаймні, дуже швидко. Як не як – живемо в інформаційному суспільстві. Проте трапляються дивовижні винятки. Отож, про один з них.
Лише 27 січня американський новинний сайт World Net Daily у статті колишнього співробітника іранської розвідки Рези Халілі повідомив світ про масштабний терористичний акт (диверсію), який трапився ще 21 січня, і про який автор дізнався від одного з охоронців об’єкту. Тоді в 11:30 за Тегеранським часом на підземному ядерному заводі Форду (Fordow) стався потужний вибух, що практично повністю знищив всю його інфраструктуру. 240 працівників ядерного центру залишилися під землею, відрізані від зовнішнього світу – рятувальним бригадам так і не вдалося до них дістатися. Вибух був настільки сильним, що завалилися всі будівлі в радіусі 5 кілометрів. Іранська влада негайно оголосила закритою військовою зоною всю територію в радіусі 24 кілометрів від місця вибуху. Протягом декількох годин була перекрита швидкісна траса Тегеран-Кум.
Об’єкт знаходиться на глибині 90 метрів під землею, щоб захистити його від можливої атаки. Підземні корпуси із зовнішнім світом пов’язували два підйомники, які повністю зруйновані. Перший підйомник, який транспортував працівників у відсік центрифуг, у момент вибуху перебував на глибині 73 метри. Другий підйомник знаходився в нижній точці, і був завантажений важким обладнанням та балонами з газоподібним гексафлуоридом урану. На об’єкті були передбачені аварійні виходи, проте й вони зруйновані або практично повністю блоковані уламками.
За даними автора повідомлення, іранська влада впевнена, що йдеться про навмисну диверсію. Вибухівку завозили на об’єкт поступово, під виглядом важкого устаткування і гексафлуориду урану. Епіцентр вибуху знаходився в третьому відсіку центрифуг, який розташований над сховищем збагаченого урану. Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад наступного дня скликав термінове засідання за участю начальників спецслужб і керівників іранської ядерної програми.
Процес збагачення урану в Ірані відбувається на двох відомих об’єктах: Натанзі, де працюють більш ніж 10 000 центрифуг і Форду, де працює 2700 центрифуг. Саме про цей реактор говорив прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху в своєму виступі в ООН. На думку фахівців, уран, який збагачувався в Форду до рівня 20%, можна перетворити в ядерне паливо для бомби протягом лічених тижнів. У даний час Іран має уран досить низького ступеня збагачення (3,5%), якого вистачить на шість ядерних бомб, якщо його збагатити.
Автори сайту WND передали всю цю інформацію перед публікацією представникам адміністрації США. Але Білий дім промовчав, та й сам факт вибуху не отримав підтвердження з офіційних джерел. Це не перешкодило з’явитися припущенню, що стратегія диверсій і таємних операцій зі сторони ЦРУ або Пентагону призначена ліквідувати необхідність у великомасштабній військовій операції проти іранських ядерних об’єктів.
«Американський слід» у цій диверсійній операції виглядає доволі логічним. Справді, «знову обраному» Обамі затівати нову війну з Іраном при незавершених «миротворчих» місіях в Іраці та Афганістані, м’яко кажучи, невигідно. Але й заплющувати очі на фактор войовничого Ахмадінеджада з ядерними бомбами в кишені не личить (та й ізраїльське лобі в США не дозволить). А так – один вибух, лише кількасот жертв, та й Тегеран поки що відмовчується, соромлячись зізнатися, що його надтаємний та архизахищений об’єкт просто взяли та й висадили у повітря… Проблема ядерної програми Ірану нейтралізована, США чергової війни не розпочали, морські піхотинці не мруть тисячами на іранській землі.
Проте залишається ще один, практично не помічений факт. 25 січня ізраїльська газета «Едіот Ахронот» повідомила, що цього тижня начальник генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Бені Ганц і керівник військової розвідки «Аман» генерал-майор Авів Кохаві урочисто вручили відзнаки полковника командирові розвідувального спецпідрозділу «Сайєрет маткаль» (його прізвище – військова таємниця). Таким чином, відзначено його заслуги в розробці, плануванні та особиста участь в розвідувальних операціях, а також успіхи його бійців. І хоча, відповідно з армійським статутом, таке призначення неможливе раніше визначеного терміну, командування зробило виняток, достроково присвоївши чергове військове звання.
Збіг обставин? Можливо. Проте диверсія трапилася саме за день до виборів в Ізраїлі. На них прем‘єр-міністр Біньямін Нетаньяху та його партія «Лікуд» у блоці з партією «Наш дім – Ізраїль» на чолі з радянським вихідцем Авігдором Ліберманом втратили чверть своїх парламентських стільців. Знову співпало? Чи, можливо, Нетаньяху сподівався почути саме напередодні виборів прокльони на свою адресу з Тегерану, та заробити додаткові голоси? Але Ахмадінеджад змовчав, ізраїльтяни проголосували за свого прем’єра не надто активно. Тепер ініціативно зізнаватися у диверсії Тель-Авіву зовсім невигідно: вибори закінчилися, навіщо зайвий раз дратувати мусульманський світ? Простіше «перевести стрілки» на Вашингтон. Ось і вчасна публікація…
Згадуючи про ізраїльські спецслужби, традиційно у пам’яті виникає славнозвісний «Моссад». А що ж таке цей «сайєрет», який, цілком вірогідно, відзначився нещодавно на території Ірану? Цим терміном називають різноманітні підрозділи спеціального призначення ізраїльського ЦАХАЛу. Так, сайєрет «Цанханін» призначений здійснювати повітряно-десантні та наземні операції глибокого проникнення в тил противника. При вступі туди протягом 3 днів (стадія «гібуш»), триває перевірка розумових і фізичних здібностей, а також психічної стійкості кандидатів. Її проходять не більше 24 осіб із сотні. Наступне випробування – «Масаа Кумта», або «марш в беретах» – 90-кілометровий форсований марш по пересіченій місцевості з повним спорядженням.
Загін 5101, або «Шалдаг» (близько 40 солдатів) спеціалізується на розвідці ворожих об’єктів – таких, як будівлі, бункери і склади озброєння, – для підготовки атаки ізраїльських наземних сил, літаків або бойових вертольотів. «Шалдаг» може також відстежувати рухомі цілі, кораблі чи автомобілі. Підготовка там триває майже 20 місяців. Існує також сайєрет парашутистів-розвідників при 35-й парашутній бригаді та інші підрозділи.
«Сайєрет міткаль» – це еліта з еліт, спецпідрозділ Генерального штабу ЦАХАЛу, також відомий як підрозділ 262 або розвідувальна група Генерального штабу. Формально приписаний до розвідувального відділу, але реально його командир підпорядковується безпосередньо начальнику Генштабу. Сформований в 1957 році офіцером на ім’я Авраам Арнан за взірцем британського SAS. Серед колишніх військовослужбовців – кілька генерал-майорів, два начальники штабу і два прем’єр-міністри.
До завдань спецпідрозділу належать: контртероризм, рекогносцировка і порятунок заручників. Як місце дислокації, так і точна кількість бійців «Сайєрет маткаль» – таємниця (за деякими даними, їх налічується 1000 бійців). Це рота, що має у своєму складі секцію управління, три бойові взводи і групу постачання. Всі військовослужбовці мають парашутний диплом або навіть свідоцтво парашутиста тактичної ланки, володіють однією або декількома військовими спеціальностями різного профілю. У складі роти є ще одна невелика бойова група (загін 269), яка здійснює звільнення заручників і здатна штурмувати об’єкти у відкритому морі. Бійці цієї групи навчені техніці занурення з підводними дихальними апаратами.
За даними незалежних журналістів з різних країн світу, «Сайєрет маткаль» за останні 50 років брав участь у більш ніж 1000 акцій, в тому числі, як мінімум, у 200 операціях за межами Ізраїлю. Серед найвідоміших: звільнення узятих в заручники пасажирів авіалайнера «Сабена» в аеропорту Лод (1972 р.), рейд в Ліван, де викрадено п’ять високопоставлених офіцерів сірійської розвідки для того, щоб обміняти їх на трьох полонених ізраїльських пілотів (1972 р.), операція в Ентеббе в Уганді, коли врятовано 103 заручники – ізраїльтяни і євреї – громадяни інших країн (1976 р.). Бували й інші «успіхи» – після вбивства ізраїльських спортсменів на Олімпійських іграх в Мюнхені, у квітні 1973 р. в Бейруті проведено акцію відплати, під час якої було вбито і поранено багато лідерів Організації Визволення Палестини. «Відзначилися» і в 2008 році під час останньої агресії проти Лівану (операція «Литий свинець»). Можливо, за якийсь час і вибух у Форду увійде до офіційного переліку перемог ізраїльських «спецняків».
Юлій Хвещук
