Встане Україна і розвіє тьму неволі…

Святослав Караванський

Здається, ми ще ніколи не були так близько до втілення цих слів у життя, як сьогодні.
Ішла і йде війна. Загинула Небесна сотня. Друга Небесна сотня гине на Сході. А Україна встає. І встане.
Війна, щю її затіяли Кремлівські пітекантропи, з війни проти України обернулася на беззбройну війну з Вільним Світом.
І Вілний Світ переміг. Цю перемогу засвідчила інавгурація президента України 7-го червня.
Вільний світ показав безприкладну єдність у своїх діях. Европа й Америка діяли, хоч і не зовсім так, як хотіло б ся, але присадили Путіна. Путін змушений був обіцяти Вільному Світові рожеві обіцянки.
Коли порівняти з Мюнхенською зрадою Чехословаччини, то це Небо і Земля. У Мюнхені Гітлер нічого не обіцяв демократиній Европі.
Зовсім іншим був Мюнхен у Нормандії.
Путін наобіцяв сім мішків гречаної вовни. Щоправда усно. Він ще може відійти від своїх слів і вже відходить, але він розуміє, що це не покращить його становища, а погіршить. Досить того, що він мусів бодай на словах обіцяти. Гітлер цього не робив. Гітлер ще пробув на коні до 1943 року до битви під Сталінградом.
Виходить, що дипломатична битва на святі 70-ліття висадки союзників у Нормандії стала для Вільного Світу копією Сталінграду, але без людських жертв, без полону генерала Паулюса (ледве згадав його ім’я).
Битва в Нормандії навіки з’єднала Україну з Вільним Світом
Війна ще йде. Ще ллється кров. Але кінець і переможця уже видно.
Третій раз в історії Европи Україні випала честь бути в центрі історичних подій. Перший раз ця честь випала нам 350 років тому під час Хмельниччини; другий раз – під час Полтавської битви. Були ще два рази, що мали би бути третім разом, коли українських полководців з військом – Ворошилова й Буденного – використали для побудови раю на Землі Ленін і Троцький, які й присвоїли собі цю честь. Ще один раз українці були в центрі світових подій підпільно, коли підпільна армія Бандери протягом десятиліть хитала кремлівські трони. Цей чин героїв УПА лишився невідомим і невизнаним ані світом, ані зрешою і Україною, коли Янукович, підтриманий партією регіонів, позбавив геройських титулів УПА й ОУН в особі Бандери й Шухевича. Але слава не вмре, не поляже.
І коли Україні у третій раз випала честь бути в центрі – на цей раз – світової історії, то треба сподіватися, що вона воздасть по заслузі усім Героям України.
Разом з воскресінням України відбулася низка зрушень у свідомості та поглядах цілого ряду політичних угруповань у світі. Багато симпатиків Кремлівських неофашистів переглядають свої погляди на Україну та Росію, а надто після низки антисемітських кроків путінських гестапівців у Криму та в Україні.
Розвіюється міф про фашистів-націоналістів, ширений Кремлівською – таки справді фашистькою – пропагандою. Українські націоналісти на ділі є щирими демократами, що видно з усіх подій Революції Майдану та відбито в антифашистському гаслі сучасности:
Слава Україні! Героям слава!
Хоч як пнуться московські фальшивники історії окреслити це гасло, як фашистське, воно антифашистське і не сходить з уст антифашистів, і то не лише українців.