Ворога слід знищувати його ж методом

Йосиф Сірка

На 5-ому каналі під назвою: «Києво-Могилянська Академія заборонила “Це питання не покарання, але культурних змін» (28.1.23). Самі ж представники наукового закладу дали пояснення, що мова не йде про якесь покарання за вживання «язика», але про те, щоб люди самі замислювалися над причинами, які привели ворога до України.

Зазначимо, навчання і захист робіт російською в університеті і так ніколи не було, адже робочими мовами у “Могилянці” є лише українська та англійська.

Від самого відновлення “Могилянки”, на початку 90-х років, вживання російської мови тут не толерувалось, проте формальної заборони раніше не існувало.Зараз тут заборонили і спілкування між собою російською мовою. Як зазначили в університеті, це стосується абсолютно всіх: викладачів, студентів і адміністративного персоналу. Ця норма прописана у нових правилах внутрішнього розпорядку НаУКМА, які затвердили 27 січня на академічній конференції університету.

За словами президента Національного Університету КМА Сергія Квіта, жодних покарань за вживання російської не буде і ніхто не буде спеціально відстежувати мову спілкування людей між собою.”Це питання не покарання, а культурних змін. Сенс не в покаранні, а в тому, щоб змінювати нашу внутрішню корпоративну культуру. Ніхто не буде підслуховувати студентів, але внутрішня громадська думка буде такою, що це буде сприяти тому, щоб “Могилянка” повністю була україномовним університетом” – пояснив п. Квіт.

Сподіваємось, що «Могилянку» почнуть наслідувати не тільки вищі заклади, але й усі освітні установи. Слід освіжити пам’ять усім критикам рішення найстарішої української академічної інституції, яка є і одною з найстаріших в Европі (заснована 1415 р.), що московські імперські сили забороняли українську мову не тільки офіційними заявами.

Ще 1720 р., до проголошення імперії (1721 р.), Петро 1 видав указ про заборону друкувати українські книжки. У 1830–1840 роках русифікація України посилюється. Навіть саму назву «Україна» перестали вживати. лівобережну Україну називали Малоросією, правобережну – Юго-Западним краєм, а південну – Новоросією. 1863 р. появився циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва: «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может»;. 1876, 30 травня – російський імператор Олександр ІІ у німецькому містечку Емс підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства. За всі роки московської окупації до часів доби Брежнєва було 134 заборони(!) стосовно української мови писаної і мовленої.

Тому й не дивно, що неграмотний в історії України та й неук у слов’янському мовознавстві, російський президент Путін поширює блуди про «один народ, одну віру і мову», використовуючи лише імперські «хотілки», задля відновлення останньої імперії ХХ ст.. Доречно буде нагадати не тільки тзв. російськомовному населенію сходу та півдня України, яке сьогодні найбільше страждає від «братських обіймів визволення» московитських вбивць та мародерів, злочинців, які перевершили нацистських вбивць Другої світової війни: коли б були вони, за останні 30 років, повернулися до мови своїх предків на своїй же території, то сьогодні не був би зруйнований Донбас, Луганщина, не було б вивезення українських дітей з території України, не було сотень тисяч «переміщених, переселених, воєнних втікачів по Европі та поза Океани.

Зрештою, за останні 302 роки, лише Києво-Могилянська Академія спромоглася вжити слово, яким московити руйнували цивілізований розвиток українців. Заборона російського язика повинна знайти місце у всіх установах, бо ж те що відбувалось в російській імперії – царській і комуністичній – було далеке від цивілізації. Тому в Европі могла розвиватися албанська, чи словенська, фінляндська, данська, норвезька та інші, по чисельности, не дуже великі національності – був інший еволюційний розвиток: воля, толерантність, повага, християнська смиренність, які так яскраво протистоять російському рабству, неторлерантности, неповазі до чужого, жорстокість до чужого навіть після того, коли його захопили – Маріуполь, Буча, Херсон, Харків, ЗАЕС та тисячі міст, сіл, шкіл, лікарень, інфраструктурних споруд, житлових масивів та ін., які зазнали не тільки тотального пограбування, але й тотального знищення, за звичкою: якщо не з’їм, то хоча б надкушу!

І саме оті типові риси руzzкого міру і його «великої культури» знайшли свій відгомін у «освободітельной помощі» Спеціальной операції російськомовним українцям, яка незабаром буде відзначати 1-шу річницю (в дійсності 10-та). За нецілий рік російська неоголошена повномасштабна війна Україні, яка має на меті «стерти з лиця землі не тільки українців, але й саму назву Україна», що відверто підкреслювали кремлівські фашисти, зокрема, у своїх ЗМІ, але й устами різних кремлівських Ґебельсів (Соловйов, Скобеєва та ko).

І на фоні мільйонів вбитих,покалічених, поранених, безвісті зниклих, викрадених, депортованих, бездомних та інших переміщених людей «заборона» мови, яка не тільки лунала у всіх наказах на бомбардування, обстрілювання ракетами, гарматами, заміновування, руйнування, стала причиною нападу на миролюбну Україну вже далекого 2014 року, в дійсності, є нагадуванням любителям цієї мови в Україні – вона є джерелом усіх лихоліть українців за останні 302 роки!

Цю «заборону» на території НаУКМА ніяк не прирівняти до будь-котрої із 134 заборон імперськими режимами. Вона нагадує не тільки хворим на голову шанувальникам руzzкого міру та тим, які люблять твердити «какая разніца», що різниця ВЕЛИКА, бо саме на мову покликалися і покликаються окупанти і вона стала «причиною» замучених голодом, розстріляних, покалічених десятків мільйонів українців.

Безкарна ЗАБОРОНА є символічним закликом до співгромадян: Згадайте, що привело до злочинів російських вбивць в Україну? – Російська мова!!!

2.2.23 р.