Юрій Бондаренко (23.09.1988 – 04.12.2025).
Уродженець міста Харків.
Навчався у комунальному закладі «Харківський академічний ліцей № 45 Харківської міської ради», згодом – в Аерокосмічному ліцеї на базі Національного аерокосмічного університету імені Жуковського. Вищу освіту здобув у Харківській державній зооветеринарній академії.
Працював у сфері ресторанного бізнесу.
Зі слів рідних, Юрій захоплювався колекціонуванням ножів, цікавився історією та мав глибоку любов до України. Любив тварин, цінував мистецтво татуювання. Був добрим, справедливим і комунікабельним, мав хороше почуття гумору, завжди відгукувався на прохання про допомогу та вмів підтримати як словом, так і ділом.
Був учасником Антитерористичної операції у складі 16‑ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України «Учасник АТО», медалями «Захисникам вітчизни» та «Ветеран війни».
У Юрія Бондаренка залишилися мати, дідусь та дружина.
Андрій Криницький (07.12.1976 – 03.12.2025).
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 м. Львова. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському фаховому коледжі.
Проходив строкову військову службу.
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був добрим і турботливим, завжди готовим прийти на допомогу. Вирізнявся патріотичністю та відповідальним ставленням до всього, за що брався. Любив риболовлю, цікавився ремонтом автомобілів і охоче займався різними ремонтними роботами.
Був учасником Антитерористичної операції у складі Державної прикордонної служби України.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2‑ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та медаллю «Учасник АТО».
У Андрія Криницького залишилися мати, син, сестри, племінниці та родина.
Луіс Феліпе Віейра Толедо Порто (29.10.1998 – 29.11.2025).
Уродженець міста Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
У зв’язку зі службою батьків, які разом зі старшим братом проходили службу в військовій поліції Бразилії, у дитинстві часто змінював місце навчання. Здобував освіту в різних навчальних закладах за місцем проживання родини.
Проходив військову строкову службу в армії Бразилії.
Зі слів рідних, він був альтруїстом, щирою та відданою людиною, яка від усього серця полюбила український народ. У листуванні з родиною неодноразово підкреслював, що зробив правильний вибір, адже в Україні знайшов нових друзів і другу сім’ю, почувався тут як вдома. Батько зазначав: «Наша сім’я стала частиною цієї країни. За нашими традиціями, якщо ми проливаємо кров, то ця земля стає для нас священною. Ми пишаємось його вибором».
У 2024 році переїхав до України. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 23‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України та у складі 31‑ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України «За поранення» та медаллю «Ветеран війни».
Зберігання нагород довірив своїй родині в Бразилії.
У Луіса Феліпе Віейра Толедо Порто залишилися батьки, брат, сестра та дівчина.
Чин похорону Юрія Бондаренка та Луіса Феліпе Віейра Толедо Порто розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.
Чин похорону Андрія Криницького розпочнеться об 11:00 у каплиці на вул. Миколайчука, 9. Поховають захисника на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.
