Відзначено величний слід Педагога Ярослава Карп’яка

Наприкінці січня цього року відбулася неординарна подія – працівники культури м.Львова урочисто вшанували пам’ять видатного педагога, директора Львівської дитячої музичної школи №8 Ярослава Іларіоновича Карп’яка.

У поточному навчальному році колектив цієї музичної школи готувався відзначити 70-літній ювілей свого директора, стараннями якого постала ця школа і завдяки талановитій і невтомній праці якого завжди була попереду в галузі музичної освіти й культури. Та Господь несподівано покликав до себе цю неординарну особистість, – тож громадськість вшановувала пам’ять про нього.
Простору залу при храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться на Сихові, заповнили вчителі й учні ДМШ №8 та численні гості зі Львова й районів області. Почалося дійство спільною молитвою, яку очолив о.Володимир Сайчук, священик із храму св.Ольги й Єлисавети.
Далі педагоги й учні перед портретом свого незабутнього директора, який із нього уважно й доброзичливо дивився на присутніх, звітували про свої здобутки та вдячно підсумовували незліченні труди Ярослава Карп’яка на ниві музичної освіти.
А здобутки його вражають. Він був не лише педагогом, а й з неймовірною енергією брався за справи громадські. І досягав величезних успіхів. Ним постійно керувало стремління бути корисним, корисним людям, тобто своєму народу й Україні.
Ярослав Іларіонович не обмежувався лише сумлінним виконанням своїх прямих обов’язків, був не лише педагогом-музикантом і директором, а й будівничим культурного життя. Ініціював, добився побудови трьох музичних шкіл, бо прагнув донести красу музики, її облагороджуючу роль до щораз ширших верств українського народу. Робив це повсякчас і вельми талановито. При цьому виявлявся його дар переконування, арґументування своїх ініціатив. Здавалося, що для нього немає нічого неможливого. Подив викликає організаторський хист п.Ярослава. Де б він не працював, завпедом чи директором, праця всюди була зорганізована зразково. Це визнавали і підлеглі, і вище керівництво. Закономірно, що очолювана ним в останній період діяльності дитяча музична школа №8 вважалася найкращою у Львові.
Про це багато й переконливо говорили виступаючі: ведучий спеціаліст Департаменту гуманітарної політики Львівської міськради Назарук Л.А., директор методичного кабінету Департаменту з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА Мілена Медвідь, голова Львівської обласної профспілкової організації працівників культури Підгурський М.А., голова Ради директорів музичних шкіл м.Львова, заслужений діяч мистецтв, директор хореографічної школи Саболта В.Г., численні колеги-директори музичних шкіл Львова і районних центрів Львівської області та багато інших.
Зворушливим був виступ колишнього учня Ярослава Карп’яка, а нині батька його учня п.Юрія Микитки, який запропонував присвоїти ДМШ №8 ім’я її видатного директора.
А мистецько-освітній рівень школи демонстрували її учні – хор і музиканти різних класів. Як завжди, велике захоплення викликав хор викладачів школи “Барви” під орудою нового директора Світлани Карпович. Світлана Йосипівна, яка багато літ була завпедом, правою рукою Ярослава Іларіоновича, стала його наступницею. У своєму виступі вона, згадуючи служіння українській культурі їхнього незабутнього директора, обіцяла продовжувати подвижницьку працю свого попередника й наставника та гідно підтримувати високу планку освіти й культури, яку підняв Ярослав Карп’як.
Ярослав Карп’як не лише будував, розвивав музичне шкільництво, а й створив чудову родинну династію музикантів. Дружина Звенислава, донька Віра й невістка Надія теж трудяться на ниві музичної освіти. Син Андрій Карп’як є доцентом Львівської музичної академії і докторантом Київської музичної академії. Він, як визнаний флейтист, є лауреатом і дипломантом численних українських та міжнародних конкурсів і фестивалів, багато концертує по різних континентах. Внук Ярослав Бронзей навчається у Львівській музичній академії і як скрипач приймає участь у численних конкурсах, де часто займає призові місця. Внучка Софійка навчається у музичній школі по класу фортепіано і флейти. Всі члени родинної династії дарували свою майстерність присутнім.
При всіх професійних здобутках і стараннях Ярослава Карп’яка слід відзначити його невпинне піклування про підняття духовності сучасного суспільства. Будучи глибокорелігійною людиною, Ярослав Іларіонович дбав про внесення духовності у шкільництво.
Син священика і Божою волею зять Блаженного священномученика Романа Лиска, Ярослав Карп’як у нових умовах і на своєму місці продовжував добрі традиції предків душпастирів. Немала заслуга його в тому, що на Сихові в церкві Різдва Пресвятої Богородиці встановилася гарна традиція – на початку кожного шкільного року відправляти окрему, особливо урочисту Святу Літургію за учнів і для учнів сихівських шкіл. У час такої Літургії церкву заповнюють учні й педагоги загальноосвітніх і музичних шкіл Сихова.
Про плекання християнських цінностей Ярославом Карп’яком особливо наголошував у своєму виступі о.Володимир Сайчук, кого Ярослав Карп’як у вже віддалені 90-ті роки, перший із усіх директорів, попросив освятити його школу і з яким багато літ отець співпрацював, ставши його щирим прихильником і приятелем.
Про все це і багато іншого згадали, докладніше й ширше довідалися учасники урочистого вшанування пам’яті видатного педагога й патріота Ярослава Іларіоновича Карп’яка. Він відійшов до Господа і, мабуть, гідно склав звіт про благодатні справи, здійснені у цьому світі.
А для нас, що продовжуємо буття на землі, це – велика втрата. Нам – передчасно згорів, мов ясна свічка, що горіла яскраво й невпинно…
Але саме це спонукає тепер згадувати всі його діяння, аналізувати, закріплювати в народній пам’яті. І дай, Боже, здатність наслідувати! Саме таких самовідданих людей потребує Україна! Тож наслідуймо, продовжуймо самовіддані труди Ярослава Карп’яка! У будь-якій ділянці життя можна причинятися Україні так, як це робив на музичній ниві Ярослав Карп’як.