Відновлюймо пам’ять!
Йосиф Сірка
Якщо б люди не довіряли один одному, то людство на планеті не зростало б і ніколи б не досягло сьогоднішніх мільярдів. Без довіри було б неможливо зупинити будь-яку війну. І саме ДОВІРА на слово, яке згодом підсилили підписами, допомогла людству досягти певної цивілізації, якій сьогодні загрожує руйнування ДОВІРИ, її нівеляція.
Хто знає історію України, написану істориками, а не пропаґандистами, чи істориками імперського ґатунку на зразок Карамзіна та тисяч його послідовників, той визнає, що саме довіра була фактором втрати русинами території, а згодом держави і нації. Саме доля України є свідченням того, що однобічна довіра призводить до траґедій, які тривають століттями.
Розпад могутньої середньовічної держави Київської Русі розпочався із браку довіри між кровними братами – синами Володимира Великого. Недовіра та недоведене братовбивство було першим початком розпаду одної з найбільших середньовічних держав. Професор Санкт-Петербурзького університету Осип-Юліян Сенковський 1834 р. засумнівався у правдивості вбивства Бориса Святополком, після прочитання тексту „Сага про Еймунда”. Цей текст пише про події, які відбулись на Русі в ХІ столітті – міжусобну боротьбу братів за трон Київської Русі. Пізніші спроби уникнути недовір’я призвели до сумнівних угод, ґарантій, які тривають досі.
Від початку писаних угод та запевнень, у пам’яті українців повинна завжди бути присутня дійсніть, яка й є причиною сьогоднішніх негараздів, брутального вбивства, зради, порушення людської гідности. Чи не найкращим прикладом старого прислів’я: Десять разів міряй, а один раз ріж! є перша угода між українськими очільниками та представниками північного сусіда.
Угоду про військову й економічну співпрацю між Україною та царською Росією 1654 р. було використано не для співпраці двох держав, а для поширення імперії.
Досі не знайдено ориґіналу угоди між Україною Б.Хмельницького та царською Росією. Порушення цієї угоди важко довести, бо її бракує, але з впевненістю можна сказати, що Б.Хмельницький ніколи б не погодився на угоду, яка б в Україні дозволила запровадити кріпосне право, що зробила царська Росія!
Росія ніколи не дотримувалася угод, якщо хотіла поширити свої володіння і це продовжили спадкоємці царської Росії – комуністичні правителі. Ленін був першим, який порушив угоду зі своїм „ідейним однодумцем” соціал-демократом Винниченком, коли після зустрічі у С-Петербурзі і від’їзду Вииниченка до Києва, вислав в Україну більшовицьке військо проти Української Народної Республіки.
Недотримування слова, писаних угод стало „принциповою позицією” СССР та спадкоємця Російської Федерації!
17 вересня виповилося 70 років, коли Московське керівництво на чолі зі Сталіним брутально порушило „Договір про ненапад між Польщею і СССР 1932 р.”. Саме в цей день 1939 р., о 4 годині на Польщу напав СССР з його 620.000 війська, 47 тисяч танків та броньовиків, 3300 винищувачів та бомбардувальників – більше техніки, ніж Вермахт застосовував у своєму нападі на Польщу, щоб недопустити поразки німців у протистоянні з Польщею.
Героїчний опір Польщі гітлерівській Німеччині був цілковито послаблений нападом із заду країною, яка 7 років тому підписала „Угоду про ненапад”! І саме це слід пригадати тим, у кого коротка пам’ять, або й тим у кого її немає, що Україна підписала також підписала „Угоду” з РФ та іншими „ґарантами суверенітету і територіяльної цілісності України” 5.12.1994 р..
Брутально, з порушенням усяких міжнародних норм, Міжнародного права, Людських прав, Росія напала на Україну, окупувала частину її території, розпочала неоголошену війну. Світ, який жив досі за певними нормами, що складалися не десятиліттями, а століттями, опинився у шоці, бо такого ніхто не очікував.
Найновіші угоди з Росією цілковито „свіжі” – з 19 вересня 2014р. у Мінську, яких російська сторона не дотримується і одного дня, порушення вже втретє
суверенітету тзв. гуманітарними конвоями, які завозять в Україну зброю та бойовиків – є свідченням того, що в Росії продовжується „ґенетичне” зневажання угоди!
Інакше не пояснити продовження російськими і проросійськими бойовиками (яких цивілізований світ називає терористами) нищення українських сіл і міст, щоденного вбивства українських солдат та мирного населення, перебування російських військових частин на території України, порушення суверенітету неконтрольованими тзв. гуманітарними вантажами та ін..
Звернення України за допомогою до Заходу та США, щоб українські солдати могли боротися з аґресором, свідчать про те, що „стукають” не у ті двері! Одинока країна у світі, від якої кремлівські керівники мають повні штани – Китай. І саме до Китаю слід було і потрібно зараз звертатися за допомогою, бо Китай може звернути Путіну увагу на те, що він також здатний провести „референдум на колишніх китайських сибірських землях”, що саме він має більшу армію, ніж має РФ і саме Китаєві не загрожує винищення атомною бомбою, якою кремлівські пропаґандисти лякають Європу, США!
Про те, що китайці підтримують Україну було задокументоваго 20 вересня н.р. перед Посольством України в Бейджінґ (Пекін). Тут понад 300 китайців у флеш мобі у жовтих та блакитних майках сформували український прапор та зібрали 10 тисяч доларів для бійцв АТО!
Найновіші угоди між ЄС, РФ, Україною та бандитами у Мінську і їхнє систематичне порушення Росією та нею спонзорованими бойовиками є черговим доказом того, що не тільки „Россию умом не поймеш”, але й того, що їй не можна вірити! Слід сполягатись тільки на власні сили, бо й такі „ґаранти”, як США, ВБ, Франція, на жаль, залишаються „ґарантами” на папері!
Україна терпіла століттями через свою „наївність” щодо угод і вже на часі, щоб ставитись до всякої угоди з певним скепсисом, який би не допровадив до розчарувань, які переживає країна зараз, довірившись „угодам, договорам, ґарантіям, обіцянкам”!
22.9.14 р.
