Василь Маркусь – юрист, політолог, історик, учений-енциклопедист, публіцист, журналіст, громадський діяч (10 років тому)
10 років тому:
15.10.2012 – у Чикаго в США помер Василь Маркусь (Маркуш), юрист, політолог, історик, учений-енциклопедист, публіцист, журналіст, громадський діяч на еміграції. Під час навчання в школі вступив до Пласту, закінчив Хустську гімназію. 1942 за участь в українському націоналістичному підпіллі засуджений угорською владою на 5 років ув’язнення. Після звільнення по амністії у 1943-1944 навчався на філологічному факультеті Будапештського університету. Учасник інспірованого червоними окупантами З’їзду Народних комітетів Закарпатської України, який в листопаді 1944 ухвалив Маніфест про «возз’єднання» Закарпаття з Радянською Україною. 1945, рятуючись від переслідувань, емігрував на Захід.
1948 в Українському вільному університеті у Мюнхені захистив докторську дисертацію з української діалектології. Вищу юридичну та політичну освіту здобув в університетах Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Франції, доктор наук (1956; Паризький університет). У 1951-1958 – працівник Наукового товариства ім. Шевченка, член редколегії 11-томної «Енциклопедії українознавства» (Сарсель, Франція). У 1959-1962 – викладач в університетах США, з 1962 професор права й політичних наук в Університеті ім. Лойоли (Чикаго). Дійсний член НТШ та УВАН, Українського історичного товариства, Американського політичного наукового товариства, з 1994 іноземний член Національної академії наук України, головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України (1994-1995). Співредактор журналу «Український самостійник» (Мюнхен), головний редактор 7-томної «Енциклопедії української діяспори» (Чикаго–Київ), у 1992-1997 співредактор журналу «Українська діаспора» (Київ). Провідний член Закордонних частин ОУН, заступник голови політичної ради ОУН (за кордоном), член Закордонного представництва УГВР. У 1948 один з лідерів студентської католицької організації «Обнова», керівник української делегації на Світовому конгресі мирян у Римі (1953), активний діяч Патріархального руху УГКЦ і співпрацівник Йосифа Сліпого, редактор журналу «Церковний вісник» (1968-1972), директор Чиказької філії Українського католицького університету (з 1973). Співзасновник (1990) і голова (до 2002) Комісії зв’язку й інформації закарпатських українців у діаспорі. Автор понад 300 статей, оглядів, рецензій, наукових праць, присвячених міжнародній політиці та міжнародному праву. Народився у с. Бедевля, нині Тячівського району Закарпатської області 27.12.1922.
