В память Юліяна Куляса
Юліян Куляс з Чикаго помер у п’ятницю, 7 серпня 2026 року, у віці 93 років. У його некролозі було написано наступне:
“Юліян Е. Куляс був чиказьким юристом, банкіром та полковником резерву армії США, який присвятив своє життя українській громаді, яку він любив, та країні, яка дала йому притулок. Народившись у селі Боратин в Україні, він пережив Другу світову війну та роки в таборі для переміщених осіб у Німеччині, перш ніж приїхати до Сполучених Штатів Америки хлопчиком. Його родина оселилася в українському селі Чикаґо на початку 1950-х років, і він прибув туди з невеликими грошима та меншим знанням англійської мови.
Протягом наступних десятиліть він створив один із найважливіших рекордів громадської служби в історії району. Він здобув юридичний ступінь в Університеті ДеПола, вступив до адвокатської колегії Іллінойсу в 1958 році та відкрив фірму «Куляс і Куляс» для обслуговування іммігрантів і їхніх сімей. У 1964 році він відновив занепадаючий ощадний та позиковий банк у Перший федеральний ощадний банк, активи якого зросли майже до 500 мільйонів доларів та фінансували будинки та підприємства, що об’єднували українське село.
Він дослужився до полковника резерву армії США, служив юрисконсультом українського консульства в Чикаґо, був названий українським конгресовим комітетом «Людина року Америки» у 1989 році та отримав орден «За заслуги перед Україною». У 1980 році він здобув національну увагу як адвокат Волтера Половчака, молодого українського хлопчика, відомого як «найменший перебіжчик». Довічний член Американської асоціації української молоді та відданий футболіст, він був введений до Зали слави футбольної асоціації штату Іллінойс та Зали слави українського спорту.”
Я маю бажання поширити, бо це був відносно обмежений та локальний некролог-біографія Юліяна Куляса, який з’явився в похоронному бюро «Музика». Чому я характеризую цей некролог обмеженим? Тому що Юліян Куляс був національним та глобальним лідером української діаспори і память про нього належить всьому українському народові.
Юліян був майже на двадцять років старший за мене. Але він був моїм колегою як адвокат, і друг в українській громаді по цілому світу. Чесно кажучи, до цього, для мене він був прикладом українського політичного активіста діаспори. Я знав його понад пядесяти років і мав честь та приємність особисто працювати з ним.
Юліян Куляс, якого я знав, завжди був заангажованим аде водночас завжди доступним. Не всі старші колеги є. Він був прикладом для молодого покоління і водночас завжди готовим допомогти. Я проводив з ним багато часу на українських американських та світових заходах. Він головував в президії щонайменше на кількох конґресах Світового конґресу вільних українців і робив це з надзвичайною майстерністю, легкістю та гумором.
Водночас він був політично внутрі американського політичного життя. Він був Демократом за реєстраційною приналежністю, але він був понад однієї партією. Він був принциповим і моральним, і, що ще важливіше, доступним з обох боків. Я пам’ятаю наші зустрічі з американськими президентами, віце-президентами, державними секретарями будь-якої партії. У Юліяна завжди можна було сподіватися щось розумного у його вислові. Він був елоквентним, коротким, коли це було необхідно, і завжди по суті.
Щодо його внеску в українську діаспорну спільноту, Юліян завжди був поруч. Як зазначається в його некролозі, він був фінансовим експертом і, поставив на ноги Банк Певність, що став великим донором українсько-американських проектів. Навіть після того, як її перебрала більша американська фінансова установа, Юліян і колеги були достатньо обачними, щоб забезпечити Фундацію “Спадщини,” яка підтримує українські глобальні проекти донині.
По суті, спадщина Юліяна Куляса виходить далеко за рамки його дітей, онуків і правнуків. Юліян Куляс був квінтесенцією адвоката, який мав набагато більше, ніж справу Половчака. Юліян був взірцем “pro bono” роботи для українсько-американської спільноти.
І так, полковник.Юліян Куляс, американець українського походження, розумів що таке Америка, і так само, що потрібно Україні. Він був відданий обом. Дякую Тобі, Юліяне. Пам’ять про тебе житиме довго. Таких людей, як Ти, не можна забувати. На Твоїх добрих і важливих ділах треба забезпечувати майбутнє та завжди нести допомогу Україні.
Вічна Тобі Память! Слава Україні!
28 серпня 2026 року Аскольд С. Лозинський, молодший колега
