Українська суспільна реконструкція
Фонд Лозинських – це американський приватний сімейний фонд, названий на честь двох братів з Івано-Франківської області, Івана та Євгена Лозинських, метою якого є надання стипендій бідним студентам українських університетів. З початку війни Фонд зосереджувався на двох конкретних випадках: смерті батьків студента та переселенні сім’ї та студента через бойові дії. Безумовно, найбільшими втратами Україна за останні дванадцять років були людські.
Хоча Росія зазнала більших військових втрат, Україна втратила значно більше цивільного населення. Це пов’язано з двома факторами: основна частина бойових дій відбувалася на території України, і майже кожна російська атака, повітряна чи інша, була воєнним злочином, спрямованим проти цивільного населення, житлових будинків, шкіл, пологових будинків та лікарень.
У міру того, як війна триває, українське суспільство перебудовується. Процес починається з молодого покоління. Керівництво України було достатньо обачним, щоб зрозуміти, що вік 18-25 років – це дуже формувальний період. Як наслідок, молоді люди цього віку не повинні вступати до армії. Однак від них очікують навчання, отримання дипломів і, можливо, створення сімей.
Двома найсуттєвішими перешкодами для нормальної освіти є втрата опікуна (батьків) та/або вимушене переселення. Втрата опікуна зазвичай стосується батька чи матері, які загинули в бою або просто були цивільними особами. Цілі сім’ї часто гинуть під час повітряних атак. Університети на окупованих територіях більше недоступні. Житло руйнується в місцях, що постійно атакуються. Йдеться не лише про Крим, Донецьк та Луганськ. Херсон чи Запоріжжя. Такі місця, як Дніпро, Харків, Суми та Одеса, не тільки постійно атакуються, але й мають дуже слабке прикриття, особливо від ракет, крилатих і навіть гірших балістичних ракет. Столиця, Київ, постійно бомбардується, але принаймні має або мала кращий захист. Багато студентів з цих регіонів були змушені переїхати або принаймні вступити до університетів у Харкові, Києві, Острозі, Тернополі, Львові та Івано-Франківську.
Зокрема, Фонд наразі співпрацює з одинадцятьма університетами в Україні: Харківським національним університетом імені Каразіна, Харківським педагогічним національним університетом імені Сковороди, Херсонським національним університетом з філіями в Івано-Франківську, Київським національним університетом імені Шевченка, Києво-Могилянською академією, Київським державним університетом імені Драгоманова, Національним університетом Острозька академія, Тернопільським педагогічним національним університетом імені Гнатюка, Національним університетом, Львівська Політехніка. Львівським національним університетом імені Франка та Карпатським національним університетом імені Стефаника.
Кількість бідних, тобто студентів-сиріт або студентів, які втратили освіту, продовжує зростати. На зимовий семестр 2026 року Фонд виплатив сімдесят три (73) стипендії. На наступний осінній семестр 2026 року Фонд затвердив вісімдесят три (83) стипендій. Галузі навчання варіюються на всіх трьох рівнях — бакалавр, магістр та докторант — від мистецтва до фізики. Є студенти-медики та юридичні факультети, зокрема спеціалісти з міжнародного права. Стипендії також надається студентам, які вивчають бізнес та ІТ.
Окрім затвердження стипендій разом з іншими членами Ради директорів Фонду, мені пощастило зустрітися з багатьма студентами безпосередньо або онлайн. Я був дуже вражений. Студенти виглядають дуже рішучими та безстрашними. Вони ставлять цікаві запитання та дуже часто мають стратегію для свого навчання та життя.
Отже, окрім простого питання перемоги над російською агресією та байдужістю Америки, яка часто стає на бік Росії та не допомагає Україні — дуже часто бреше з цього приводу — майбутнє для України виглядає світлим. Розглянемо інновації у військових арсенальних технологіях, які Україна запровадила за останнє десятиліття. Найбільшим надбанням України є не її чорнозем та безліч природних ресурсів. Її найбільшим надбанням є її люди. Відбудова має початися з них.
14 серпня 2026 року
Аскольд Лозинський
