Терористи з краватками

Під сучасну пору ми є свідками не тільки змін ґлобальної температури на нашій планеті, але й ґлобальної зміни понять змісту слів та синонімів. Мова йде не про слова, які з розвитком техніки, кібернетики, науки взагалі набирають іншого значення, про це можна б писати цілі дисертації. Зупинимось на одному слові, яке у ХХІ столітті стало, мабуть, найбільш вживаним у політичних цілях усіма політиками тзв. демократичних і недемократичних напрямків.
Йдеться про слово терорист, яке німецький словник Duden наводить як синонім слова революціонер. Саме ці синоніми ще в минулому столітті, вживалися по-різному – коли йшлося про терористів, замінювався терміном революціонер. Так називали членів комуністичних партій за увесь час існування СССР. Владні партії, королівства, царат називали їх терористами.
У німецькому словнику Der grosse Duden, Sinn- und sachverwandte Wörter (Mannheim /Wien /Zürich 1972) на стор. 659 під гаслом Terrorist подане посилання на Revolutionär. Під цим гаслом словник подає 15 синонімів з негативним і позитивним змістом, серед них такі як заколотник, повстанець, змовник, інсурґент, ребел, новатор, анархист та ін..
І німецькі, і українські словники сходяться у поясненні вужчого значення слів терорист та революціонер. Терорист – той, що тероризує, а революціонер – той, що в якійсь ділянці науки, техніки і т.ін. запроваджує щось нове, що й звемо часто революційне! Терорист походить від французького terroriste, що означає знецінення, зменшення. Революціонер, французьке revolutionnaire, має кілька значень – той, що бере участь в революції, або готує революцію, та той, що на певній ділянці виступає як новатор. Отже, поняття таки відмінні за змістом, щоб їх назвати синонімами. Радикальні дії тзв. революціонерів, заклик до боротьби, до захоплення влади наблизили терористів і революціонерів, що й віддзеркалює німецький словник.
Комуністичні партії завжди любили говорити про революційні рухи, коли йшлося про будь-яку боротьбу проти влади у світі, а в країнах, де були самі при владі займалися тероризмом не тільки проти революційних проявів, але й проти іншої, ніж їхня, думки.
Під сучасну пору майже щодня чуємо про терористичні акти і навіть не задумуємось, що ті терористичні акти проводять люди, які своїми руйнівними акціями хочуть домотгтися зміни політики, зміни влади, хочуть захопити владу. Тобто, вони не є лише руйнівниками, але й мають певну мету. Талібанські смертники мають на меті захопити владу і тримати людей у темноті, а жінок у рабстві і задля цього вони тероризують власне населення (Пакістан, Афґаністан).
У тзв. демократичних країнах (США, Канада, Західна Европа) під лозунґом антитерористичної боротьби приймають закони, щоб посилити контроль над суспільством. В Росії під гаслом антитерористичної боротьби була ліквідована незалежна Чеченська Республіка та загарбана частина Грузії. Одним словом – поняття тероризму використовують режими за потребами.
Коли говоримо про тероризм, то маємо на увазі збройні напади, застосування зброї, бомб та іншого вибухового матеріялу. Але ж існує і тероризм, про який ніхто не говорить, а шкодить він країнам, націям не менше збройного тероризму.
Найстарша українська газета „Свобода”, що виходить у Нью Джерсі (США) 5 квітня н.р. помістила статтю Петра Яр. Пясецького „Нові потворні американці”. Автор покликається на українських журналістів-дослідників С.Лещенка та М.Найєма, які в „Українській правді” оприлюднили факти про американських „консультантів”, якими послуговується вже кілька років ПР та В.Янукович. Пясецький зазначає, що вже на виборах 2004 р. для Януковича „активно діяв П.Манафорт з цілою групою підібраних ним американських майстрів з чорних політичних маніпуляцій”.
Манафорт, який був радником президентських кампаній консервативних президентських кандидатів, починаючи Рейґаном та кінчаючи Бушем молодшим, має величезний досвід зі своєї ”консультантської” праці в Кенії, Сомалії, Анґолі, Ніґерії та Конґо. Він „консультував” філіпінського диктатора Маркоса у президентських виборах 1981 р., які західня преса назвала „одними з найкорумпованіших в історії Філіпін”.
Член команди Манафорта Ф.Ґрифин займався „поліруванням” Януковича, та зменшив його мовне невігластво. Інший американський „фахівець” чорних політичних маніпуляцій Фредерік Л. Ейґерн, 2006 р. під час парламентських виборів в Україні був менеджером кампанії Партії реґіонів і допоміг їм взяти під контроль парламент.
У минулому році ПР найняла лобістську фірму Барсон-Марстелер, якій у США вже не раз закидали серйозні порушення прав людини в Індонезії, Арґентині.
Звичайно, коли б йшлося про чесних консультантів, які керуються суспільним добром, а не захопленням і утриманням влади, то можна було б не звертати увагу на американських „ґастарбайтерів”.
Але справа тут на багато поважніша! Діяльність американських „консультантів” принесла в Україну незнану досі маніпуляцію владою, судовими процесами, небачену досі у світовій практиці парламентаризму купівлю парламентаріїв, які увійшли до Верховної Ради через списки опозиційних партій. В українському суспільстві, приходом американських „консультантів-менеджерів” до владної партії та президента Януковича, зросла корупція до такої міри, що вона загрожує розвиткові освіти, зростанню добробуту населення, призводить до обмеження людських прав.
Коли б терористи поставили собі за мету довести населення до бідності, якої зазнають українські пенсіонери, то їх би оголосили ворогами народу і їх би переслідували і засудили.
Американських „консультантів” ПР та В.Януковича відрізняє від терористів тільки те, що терористи вдаються до терористичних актів з вибуховими приладами та зброєю, а „консультанти”, мов у білих рукавичках, маніпулюють політичним процесом в Україні.
Діяльність цих високоплачених „ґастарбайтерів” (гостюючих робітників) тому небезпечна, що їх нормальним людям не видно, вони мов би поза кулісами рухаються. Їх не турбує демократичний розвиток країни, дотримування людських прав, зубожіння широких верств населення, руйнація освіти, руйнування держави. Ці чужинці приїхали на запрошення Партії реґіонів, щоб допомогти цій партії захопити й утримати владу і з цим завданням вони успішно справляються.
Руйнівні наслідки окупаційної влади для розвитку української держави значно більші від терористичних актів, що відбуваються майже щодня в Іраку, Пакістані, Афґаністані, або часом десь у США, чи в Західній Европі.
Слід оцінити правильно не тільки терористів зі зброєю, але й терористів у рукавичках і з краватками на шиях, які маніпуляцією привели країну до стану, де суд виправдовує злочинців, де пенсіонер позбавлений права на скромне, але гідне життя, де половина молоді готова виїхати з країни.
Болісно читати, що 46 мільйонів українських громадян змогла так обдурити банда найманих „професіоналів”. Ще більше прикро зізнатися, що маніпулюють і дурять людей за їх же гроші, які мільйонами опиняються на рахунках різних маніпуляторів, злодіїв. Одночасно, закривають школи та лікарні, дороги не можна нормально вживати, бо всюди небезпечні ями, бюджетники чекають на затримані платні, пенсіонери безперспективно чекають на підвишку пенсій, мовляв, через брак коштів.
Політика в Україні за останні два роки цілковито відійша від Конституції, від ідеї суспільного добра, від ідеї справедливого правосуддя, від поважання людських прав. Відомий політик, дипломат і письменник Юрій Щербак дуже влучно зазначив, що „у політиці має місце жорстка антилідерська селекція, куди не допускають людей з лідерськими якостями в угоду групі осіб, які мають владу в цій країні. Що ж до лідерства цих людей, то тут є великі сумніви. На мою думку, вони просто не відповідають викликам ХХІ ст., бо вони всі люди із «совкового» минулого …; у них авторитарне мислення, тощо. Вони не думають про майбутнє держави і народу, а думають про свої статки і маєтки, які щосили захищають. У цьому плані лідерства немає”.
Саме відсутність лідера створює умови для активної ролі терористів у рукавичках, які використовують цю прогалину в країні і маніпулюють громадською думкою, діями влади і президента в інтересах правлячої парті. Платять за „послуги” американським ґастарбайтерам українські платники податків мільйони, яких не вистачає на школи та лікарні в Україні.
Американський президент Буш молодший створив цілу організацію Homeland Security (Безпека батьківщини, яка в дійсності перетворилася на обмеження прав громадян США) на боротьбу з тероризмом, а для України, для початку, вистачило б послати чужих терористів до дому, нехай там заробляють на хліб. Наслідки американських «консультантів» для всього суспільного життя в Україні є яскравим доказом того, що без терористичних актів (у класичному розумінні) можна завдати країні і населенню значно більше шкоди, аніж окремий терористичний акт. Тобто, «терористи в рукавичках» повинні нести таку ж відповідальність як і інші терористи – їх і їхніх спонзорів слід притягати до відповідальності, а ще краще – заборонити вступ до країни, бо ж справа не у назві – революціонер, терорист, чи консультант, а в результаті їхньої діяльності! Вже ґеніальний письменник В.Шекспір дуже влучно запримітив, що: «Що таке назва? То що ми звемо троянда, під будь-якою назвою буде пахнути так же солодко» .
What’s in a name? that which we call a rose
By any other name would smell as sweet;
16.5.13 р.