Теодор Гура – священник катакомбної УГКЦ (50 років тому)
50 років тому:
20.02.1973 – у Львові помер Теодор Гура, священник УГКЦ (1917). Навчався у Сокальській та Львівській академічній гімназіях, Львівській духовній семінарії (1910-1914), останній курс семінарії у Перемишлі (1915). У 1917 одружився з випускницею Перемиської гімназії Марією Карп’як, в шлюбі народилося чотири доньки. Душпастирював на Дрогобиччині, згодом Любачівщині провадив активну культурно-просвітницьку роботу, на парохіях підтримував діяльність різноманітних громадських організацій. Під час першої радянської окупації Західної України допомагав втікачам переходити річку Сян. В ході депортаційних акцій переселений у с. Баличі на Львівщині. Відмовився переходити в московське православіє, душпастирював підпільно в селах району, надавав духовну опіку воякам УПА та підпільникам ОУН. Часто вислуховував «виховні» бесіди в Мостиському відділку НКВС, тричі викликали до Дрогобича на розмову з єпископом Московитської Православної Церкви (РПЦ) Мельником, проте завжди рішуче відкидав намовляння зрадити Українську Церкву. Дві доньки залишилися на території Польщі, доньку Оксану 1951 засуджено на 25 років каторги за діяльність в підпіллі ОУН. В катакомбній Церкві був наділений повноваженнями повертати до УГКЦ священників, які під час переслідувань перейшли до РПЦ, але з часом вирішили навернутись. Похований на Янівському цвинтарі. Ховали 8 підпільних священників, в тому числі о. Є. Смаль, о. М. Грицеляк. Народився у с. Гута (Мошків) Червоноградського району Львівської области 1892.
