Там і тут
При одній недавній зустрічі з студентами Києво Могилянської Академії он лайн мене запитали про надання українським діяспорчанам подвійного громадянства. Я відповів хіба не звичаєм представника діаспори, що я не бачу це важливою справою оскільки не розумію великої користі з такого для України чи для діаспори. Зрозуміло я свідомий що чимало представників діаспори, а зокрема провідних, вважають це важливим питанням, правда при тому роблять різницю між діаспорами, мовляв тільки для діаспорчан, котрі мають громадянство держав, які дружать з Україною, але у жодному випадку не для тих хто мають громадянство держав агресорів проти України. Я пішов так далеко що висловився критично про представників діаспори які дуже сильно це пропихають, хоча безуспішно, мовляв це більше для їхнього его, ніж на користь України.
Це питання не особливо суттєве бо воно засадничо теоретичне. Влада Зеленського не планує впроваджуватиу це у дійсність, а його Міністерство закордонних справ зовсім не вважає Україну українською державою, тому навіщо робити будь які реверанси щодо української діаспори, крім роздавання бляшок при урочистостях. Одначе цікавішою підтемою тут це є сама оцінка діаспори ідеалістичним елементом українського народу в Україні. Тут ідеалісти в Україні типу чудових але трохи наївних студентів які трохи помиляються, щодо української діаспори.
Наша нація проживає як і багато націй на батьківщині і поза нею. Одна істина незаперечна. Ми всі подібні як люди, правда з додатком відповідного виховання, інколи не позитивного, та дещо національних традицій, якщо вони були використані та вплив довкілля. Тобто так само як в Україні у діаспорі наші люди є добрі і погані, моральні і аморальні, чесні і нечесні. Тому, чому думати що хтось з діаспори може Україні принести більше користі, ніж хтось з України. Правда, є західний досвід, але він працює на користь і некористь. Корумпованість тут і там. Вона більш примітивна і відкрита в України, а натомість більш софістикована і тому прикрита у діаспорі.
Наважуся ствердити, що у майже всіх наших структурах у діаспорі працюють, чи просто належать, особи котрі чесно живуть для громади, а також такі, які живуть з громади, тобто використувачі. На жаль дуже рідко це розкривається, бо корумпованість є прикрита, а інші чесніші особи не поінформовані, не мають зацікавлення або прямо стараються не варити каші, мовляв, для добра громади. Тільки що така позиція: моя хата з краю — не служить громаді.
Один із сьогоднішніх більших примітивів відкрито сказав, що дискусія і рішення на нарадах нашої американської неприбуткової громадської організації повинні бути утаємничині. Це суперечить не тільки громадській основі, але і американському законодавству. І це сказала повідна особа. Що можна тоді сподіватися від рядових членів. Навіть твердження, що громадською установою треба провадити як бізнесом, є помилкове, бо що допускається у бізнесі при згоді акціонерів, не дозволяється у громадських структурах, які мають інколи державні пільги завдяки довірливості громади.
Дуже часто такі особи прикриваються патріотичними гаслами такими як «Україна понад все». Це було б смішним, коли б воно не мало зародків у глибині нацизму, «Deutschland uber alles». З чемності хіба можна сказати, що люди, котрі користується цим гаслом, просто не думають, що вони говорять, а інколи проявляють злобну, аморальну природу своєї особи. Тобто примітивність або злобність особи інколи і пояснює його чи її вислови, а пізніше і поведінку.
Тому, коли ми говоримо фразами сьогодні, даваймо не керуватися думкою, що кращі мізки чи чесніші особи серед українців є у її діаспорі. Ми подібні чи в Україні чи у діаспорі. Це очевидно, не збуває явищ в Україні, таких як малоросійство, корумпованість, навіть спотворення демократичних процесів, де у засадничо демократичних президентських виборах один кандидат набирає 75% голосів. Це не здорове явище. Не здорове також, що Верховна Рада України є майже цілком під контролем Президента до тої міри, що коли її голова почав поводитись напів незалежно від Президента, його Президент звільнив. Я не обороняю зухвалого Разумкова, який навмисно до часу свого обрання не розмовляв українською мовою. Одначе при повній контролі ВРУ Президентом губиться концепція, що ВРУ має бути речником контролі над Президентом. Америка у цьому випадку є добрим прикладом сьогодні, бо Президент США не може дати собі ради не тільки з Конґресом, але з членами своєї партії.
Ось тут приклад з Америки корисний. У кожній ділянці життя суспільства мусить бути громадський контроль, а для успіху потрібно громадських сторожів. Чим більше сторожів тим краще. Тому коли вас називають надто пильним чи нечемно навіть сварливими, ви тим можете гордитися. Ви виконуєте свій громадський обов’язок. В Україні не потрібно до влади українців з діаспори. Потрібно добрих совісних чесних мудрих людей з України, таких як студентів з КМА які навіть захищали інтереси України на Майдані і на фронті..
30 жовтня 2021 року Аскольд С. Лозинський
