Спадщина президента Джорджа Х. Буша
Факти вперті. Спадщини гнучкі і майже незмінно створюються частково на фактах, але значною мірою на фікціях. 1 серпня 1991 року президент Джордж Буш старший виступив у Верховній Раді Радянської України. Ось особливо жахливий уривок з того, що він сказав:
“Деякі люди закликали Сполучені Штати вибирати між підтримкою президента Горбачова та підтримкою незалежних держав по всій СРСР. Я вважаю це помилковим вибором. Заради справедливості, президент Горбачов досяг приголомшливих речей, і його політика гласності, перебудови та демократизації вказує на цілі свободи, демократії та економічної свободи.
Ми збережемо максимально міцні відносини з радянським урядом президента Горбачова. Але ми також цінуємо нові реалії життя в СРСР….
Свобода вимагає толерантності, концепції, вкладеної у відкритість, у гласність, а в нашій першій поправці — захист свобод слова, асоціацій та релігії — усіх релігій …
Однак свобода — це не те саме, що незалежність. Американці не підтримають тих, хто прагне незалежності, щоб замінити далеку тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допоможуть тим, хто пропагує самогубчий націоналізм, заснований на етнічній ненависті.”
Отже, президент Буш не підтримав незалежність України. Фактично, чотири місяці пізніше, 1 грудня 1991 року понад 90% населення України проголосувало за незалежність, але президент Буш стримувався. Не було підтримки незалежної України. Нарешті, на Різдво, 25 грудня 1991 року, президент Горбачов подав у відставку де-юре, розпустивши СРСР після того, як зустріч трьох президентів, Єльцина, Кравчука та Шушкевича, розпустила її фактично. Лише тоді президент Буш визнав незалежність України.
Нещодавно вийшла нова книга під назвою “Джордж Г.В. Буш та зовнішня політика Америки, що трансформують наш світ, під редакцією двох близьких соратників колишнього президента, Ендрю С. Націоса та Ендрю Х. Кард-молодшого, які сьогодні працюють у школі уряду та державної служби Буша при Техаському університеті A&M та Фундації Джорджа та Барбари Буш відповідно. На тему цього виступу колишнього президента 1 серпня 1991 р. вони пишуть:
“Відмова Буша підтримати рух за незалежність України — за що його широко критикували — стала наслідком повідомлень розвідки про те, що спроба державного перевороту проти Горбачова могла бути організована [апологетами] старого порядку в Кремлі. Якби Буш наполягав на незалежності України (та інших частин Радянського Союзу), спроба державного перевороту, яка врешті-решт відбулася проти Горбачова, могла б мати успіх раніше, і реакційна кабала відновила б контроль у Радянському Союзі, що припинило б зусилля Буша щодо переробки міжнародного порядку.”
Повірте, якщо більше публікацій про президента Буша-старшого візьмуть цю версію історії, це стане частиною загальноприйнятої історії та спадщиною президента Буша — мудрого архітектора міжнародного порядку, яка допомогла президенту Горбачову налагодити новий міжнародний порядок. І ця версія буде назавжди збереженою.
Однак факти інакші. По-перше, президент Буш міг би поділитися своїми інформаціями від розвідки зі своїм другом. Президент Горбачов відпочивав у Криму під час спроби державного перевороту. Якби він знав, він би напевно до цього підготувався. Довірливість цієї фантазії обтяжує те, що президент Буш хіба знав про неминучий переворот, і не порадив своєму другові та союзнику.
По-друге, через понад чотири місяці після перерваного державного перевороту, через чотири місяці після проголошення Україною незалежності та через три тижні після того, як переважна більшість (понад 90%) українців проголосували за незалежність, як було зазначено, і після того, як половина світу визнала незалежність України, президент Буш визнав реальність. Навряд чи це було зусиллям президента, що виступав за незалежність України, але неохоче робив це в той час, коли здавалося, що переворот стане неминучим.
Навіщо зневажати президента Буша, по суті добру людину, наполягаючи на правді. Оскільки в іншому випадку суспільству немає потреби вивчати історію, її уроки стають неактуальними, а кошмарний світ “1984” Джорджа Оруелла стає реальністю. Зрештою, істина повинна мати місце у нашому світі. Інакше у нас нічого немає. Немає Бога, немає моралі, немає Добра над Злом. Він стає світом, створеним не всемогутньою істотою, а побудованим такими історичними злочинцями, як Гітлер, Сталін та сьогодні Путін. Ми повинні бути кращими за це.
20 вересня 2021 р. Аскольд С. Лозинський
