Що висвітлив купейний скандал. Або як досягти порозуміння між українцями

Коли мова заходить про невміння українців вести конструктивний діалог (що виливається у «срачі», які так полюбляють в українських соцмережах), варто згадати одну з головних причин виникнення цих «срачів».

Так от, базова основа усіх непорозумінь і конфліктів між людьми у побуті чи соцмережах – це різний тип мислення і різний спосіб передачі і сприйняття інформації у різних типів людей.

Тобто, мова йде не про виховання, освіту, культурну чи національну особливість. Ці фактори теж дуже важливі, але вони, здебільшого, вторинні.

А про те, що від природи, від народження, люди наділені певним індивідуальним типом характеру, який має свої сталі прояви і особливості і в своїй основі не змінюється до кінця життя. Цю концепцію вперше обґрунтував Карл Юнг.

Наявність до певного типу характеру визначає стиль поведінки, темперамент, типові прояви окремих функцій і типові реакції. Важливо розуміти, що ці індивідуальні особливості характеру більш сталі, ніж, скажімо, гендер чи статева орієнтація.

Приклад – одні люди від природи спокійні, неквапливі, а інші в постійному русі, як моторчик. Одні вразливі, емоційні, а інші – врівноважені і скупі на прояви емоцій. Одні логічні і послідовні, а інші – спонтанні і непередбачувані. Є кінестетики, аудіали, візуали та ін.

І це неможливо перевчити, перекодувати, змінити одну модель поведінки на іншу, як би хто не старався. На жаль, в масі своїй люди не розуміють цих сталих закономірностей. Досі в певних колах хибно вважається, що при наявності бажання, можна «перевчитися» із повільного на активного, із спонтанного на послідовного та ін.

Але це окрема велика тема. Для нашої ж теми головне прийняти аксіому, що люди різних типів по-різному передають і сприймають інформацію.

Тому базова першопричина усіх «срачів» – це захисна реакція (часто емоційна, незріла) на певний тригер, що виникає від неправильного розуміння і невірного трактування намірів транслятора та суті ним написаного/сказаного.

(В додатку є приклад, як найпростіша ситуація по-різному трактується та сприймається у різних типів людей, навіть однієї віри і національності.)

Купейний скандал як тригер

Яскравий наочний приклад – це «срач» навколо жіночих купе/вагонів. Спершу жінка висловила своє бажання мати опцію обирати гендер своїх попутників у купе. І, як аргумент, згадала проблему із нападами чоловіків на беззахисних  жінок у потягах. Сутність її посту: «Жінки давно мають таке бажання, давайте це зробимо, якщо є попит і є технічні можливості це запровадити». В чому проблема? Правильно, проблеми взагалі немає. Підлаштувати онлайн-сервіси продажу квитків на опцію «обрати купе за статтю». І все – ви гарантовано потрапляєте у купе за обраним гендером. Закрилися собі і спіть, ніхто не залізе. Ця послуга може бути навіть трохи дорожча, як більш складна процедура. Але все вирішується попитом.

Що трапилось в соцмережах? Різні типи людей абсолютно по-різному сприйняли цю ініціативу. Багато чоловіків відчули особисту образу, наче їх повально спіймали у намірах скоювати насильство. Хтось довів логічний ланцюжок до повної сегрегації м/ж.

Багато жінок і чоловіків відчули зраду жіночих цінностей, атаку на родинні традиції. І почалися взаємні  шельмування, знецінення, зустрічні обвинувачення. Наразі переважна більшість учасників обговорення так і залишились при своїх позиціях. І це тема, яка не утискає жодних прав.

А уявіть, які «срачі» почнуться у дійсно гострих, болісних і неоднозначних питаннях? Наприклад, як облаштовувати та відбудовувати Україну після перемоги, як інтегрувати окуповані території. Ці питання потребуватимуть особливого консенсусу, мудрості і взаємопорозуміння. Якщо його не досягти, то ми втратимо свій шанс на побудову нової процвітаючої Держави.

Очевидне – не значить зрозуміле?

То що ж робити, який вихід з цієї проблеми глобального непорозуміння та превентивного знецінення різних думок, які чіпляють за тригери і не підпадають під ваш тип сприйняття інформації?

Перш за все усім варто зрозуміти, що наш власний формат, наш спосіб викладення думок і пропозицій не буде виглядати однозначним і очевидним для всіх. Ніколи. Якщо не застосовувати синтетичний підхід.

Навіть якщо вам здається, що ви висловлюєтесь максимально чітко і просто, як 2х2 («як для тупих»), це може бути зовсім не так. Ви маєте усвідомити, що сприйняття вашої інформації, якби старанно, чітко і логічно ви її не викладали, завжди потребуватиме додаткових трактувань, інтерпретацій і засобів вираження. Якщо ви дійсно хочете бути почутими і правильно зрозумілими більшістю соціуму, а не лише купці підспівувачів. При чому мова не йде про підтримку вашої точки зору, а лише про максимально повне і адекватне розуміння того, що ви хотіли донести.

Отже, треба навчитись реагувати не спонтанно, емоційно – прочитав, обурився і запостив. А реагувати зважено і розсудливо, давати час вгамуватись емоціям, відстоятись думкам. Дуже важливо перед тим, як реагувати/відповідати, навчитись задавати коректні зустрічні питання. Такі навички дійсно можна натренувати, і це принесе дуже велику користь як самій людині, так і всьому суспільству, всій країні.

Також для пояснення власної точки зору дуже важливо застосовувати різні засоби наочності – картинки, аналогії, образні алегорії, інфографіку, розподілення на структурні підрозділи, додавати відео та підкасти.

Щоб максимально прибрати потенційні непорозумілості, дуже корисно діє формат «найбільш часті питання, які виникають». Коли біля концепції, ідеї, петиції, пропозиції, законопроєкту дається список можливих питань та відповідей.

Для адекватного бекграунду варто залучати людей з іншим ніж у вас типом мислення. Оптимальний формат для лідерів думок, громадських діячів, експертів – мати власну невеличку фокус-групу з людей різних типів, які б ще до оприлюднення матеріалу, вказували на слабкі для розуміння місця. Бо пересічні коментатори інших типів мислення не підбиратимуть аргументів, а будуть одразу критикувати і вказувати на протиріччя.

Це розуміння буде корисним для політиків та ЛОМІв нового покоління, хто прагне змін і хоче достукатись до якомога більшої кількості людей різних типів, формацій і традицій.

Давайте працювати разом!

Для того, щоб консолідувати українське суспільство, щоб об’єднати громадян навколо спільних ідей, цінностей та цілей, треба розуміти і враховувати когнітивні типові розбіжності. І вміти подавати інформацію таким чином, щоб вона адекватно сприймалася усіма категоріями.

Ми готові проводити майстер-класи для керівників прес-служб, піар-менеджерів, спічрайтерів, усіх бажаючих здобути нові корисні навички спілкування. Все залежить від нас!

Додаток

Чотири типи реакцій.

Зараз ми приведемо приклад, як по-різному сприймається одна і та ж, здавалося б проста і однозначна ситуація різними типами людей.

До юрби людей біля дому (кілька бабусь на лавочці, дві матусі з колясками, пара-трійка школярів, чоловік з важкою торбою, дідусь із паличкою, жінка з білизною) підходить незнайома жінка з дитиною і каже:

«Вибачте, панове, ми не тутешні, не підкажете де тут можна набрати чисту воду, щоб попити, бо ми дуже спраглі і втомилися.»

Перша категорія сприймає ситуацію буквально, як просту задачку/проблему, яку треба негайно вирішити тут і зараз. Одразу, зваживши суть питання, вони без зайвих слів підкажуть або короткий шлях до колонки, криниці, або магазину. Якщо таких поблизу немає – метнуться додому і винесуть пляшку води.

Друга категорія буде сприймати перш за все емоційний стан прохачів – як воно їм без води, як це вони так себе занапастили, їх буде цікавити – що це за лихо таке, як з таким люди живуть, що відчувають, як дійшли до життя такого. Побалакавши і поспівчувавши, запропонують винести попити, і т.п.

Третя категорія буде підсвідомо відноситись до прохачів з недовірою і скепсисом – що це за люди такі, що не можуть потурбуватись про елементарне – воду, якось це підозріло, можливо вони хочуть щось розвідати, втертися у довіру, якусь собі вигоду шукають…  потім і переночувати ще попросять.

Ну, й четверта категорія буде намагатися навчити людей не потрапляти у такі ситуації, даючи поради і різні настанови. В яких пляшках треба носити воду, як треба планувати походи і подорожі, щоб не вмерти від спраги.

Кожна з цих категорій сприймає інформацію з різних джерел, проявів, по-різному її обробляє і по-різному реагує. Це стосується як найпростіших побутових ситуацій, так і більш складних тем і питань.