Що діється у нашій Церкві і сімдесят років від Львівського псевдо-Синоду
Не хочу, щоби мені закинули. що я проти нашої Церкви чи Ватикану, томі пишу ці рядки дуже обережно. Мабуть тому, що сьогоднішній стан в католицькій церкві так приголомшує в наслідку останніх подій пов’язаних з Папою, деякі сучасні справи у нас в нутрі стають більш яскравими і може навіть перебільшеними. Наведу два недавні приклади.
Була Українська Католицька Церква Святого Духа у Честер, Пенсильванія. Її продали бо треба було. Не було парафіян. Не було як церкву втримати. Парафію перенесли і злучили з другою парафією Св. Петра і Павла з Кліфтон Гайтс, Пенсильванія де теж закрили церкву. Закупили обидві парафії нову церкву у Свартмор, Пенсильванія яку назвали Святих Мироносців, але чомусь охрестили Східною Католицькою Церквою, мабуть для того, щоби туди ходили не тільки українці. Почалась також нова політика в одному числі церковного бюлетеня вже нової церкви включили англомовний додаток на тему “Теологія Ікони”. Вже у перших параграфах такі слова:
“Російська Традиція. Християнська Росія почала у Києві хрещенням Князі Володимира у 988 році, і по мимо нападів Монголами, правління Татарами та майже постійними внутрішніми непорозуміннями, відносно постійний розвиток тамтешньої іконографії був можливим. За Успенським і Лоським, власне у Росії найкраще було досягнуто процвітання традиції ікони…Приклади цього можна ще побачити у Софійському Соборі у Києві. Ікони почали бути імпортовані від Греції, а тамтешні школи тоді вироблялися. Важливим тут це заснування Печерського Монастиря — початок російського монашества…”
Церква належить до Філадельфійської архієпархії Української Католицької Церкви. Я переслав цю справу до архієпархії. Не знаю чи була реакція бо ніхто не відповів мені.
Недавно появилася стаття у газеті Стемфордської єпархії “Сівач” про зустріч Папи і Кирила під заголовком: “Папа і Патріарх: ‘Дві години братніх розмов’ про Близький Схід, Україну і традиційні цінності.” Стаття було прямо передруком з сайту www.credo-ua.org. CREDO —“католицький суспільно-релігійний часопис, що висвітлює питання віри в сучасному світі, й розрахований на читачів, які хочуть жити свідомою вірою.” На вебсайт подано, що з 2006 року канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії о. Віталій Воскобойнік відновив видавання часопису на дієцезіяльному рівні. Сьогодні, крім Хмельницької та Вінницької областей, розповсюджується у Києві, Львові та інших містах України. А також в Америці. Стаття була зовсім не критична та повилася у “Сівачі” без найменшого коментаря. Редагує “Сівач” Сестра Наталія Сточанин. Не знаю чи сестра Сточанин читала статтю. Дозвольте прямо передати уривок з статті:
“Першим після підписання декларації висловився Патріарх Московський, ‘Ми провели дві години у братніх розмовах’, сказав Патріарх Кирил і додав, що це була змістовна розмова, яка дала можливість відчути один одного. Патріарх сказав, що відтепер дві Церкви можуть разом працювати для того, щоб не було війни. Щоб усюди шанувалося людське життя й окроплялись основи моралі. Папа Франциск сказав, що розмова була дуже відвертою. ‘У цьому діалозі я відчував присутність Святого Духа’, – сказав Папа. Святійший Отець подякував усім, хто долучився до організації зустрічі, зокрема і Президенту Куби Раулю Кастро. Папа сказав, що у майбутньому Куба можу стати столицею діалогу.”
Сімдесяти років тому Сталін насильно зліквідував Українську Греко Католицьку Церкву. Одним з його головних інструментів був нещасний український священик отець Гавриїл Костельник. НКВС до 1941 року арештувало і вбило одного сина отця, Богдана. Не відомо чи участь отця Гавриїла у влаштуванню та присутність на Синоді НКВС в березні 1946 році, ну і його загадкову дальшу діяльність, грозило його власній безпеці, його дружини, чи з яких міркувань він пішов на співпрацю. У кожному випадку два роки пізніше НКВС правдоподібно вбило і отця Гавриїла Костельника. Його роль навіть сьогодні не зовсім зрозуміла.
Недавно при зустрічі з українськими владиками Папа висловився у сімдесяту річницю Львівського псевдо-Синоду. Українську Католицьку Церкву у 1946 році насильно ліквідували не тільки Сталін, отець Костельник, але також Російська Православна Церква Московського Патріархату, з ким Папа недавно стрічався і обіймався, але у висловах Папи не було і згадки про це. Наші владики натомість видали звернення до Папи в справі гуманітарної допомоги наших потерпілим через війну братам і сестрам у цей цей рік милосердя. Кажуть надія вічно живе.
По мимо того, що Папа сказав, що у Гавані відчував присутність Святого Духа, я дуже сумніваюся у цьому. Боюсь, щоби Святий Дух не залишив нас зовсім. Слово і діло за Папою. Наше духовенство і наш народ не можуть більше терпіти. Святий Дух буде там де буде справедлива і милосердна поведінка. Досі ми українці цього не відчули від Папи.
Що впливає на наше духовенство, що воно таке смирне? Не знаю. Одне прохання до нашого духовенства — більше не гніть своїх хребтів. Вони вже досить зігнуті. Ви представляєте не тільки себе, слухняних речників Апостольської Церкви, але і Церкву мученицю і народ який в ім’я Боже поніс не менше страждань чим другі народи, а може і більше. В ім’я того народу і його Церкви введіть себе гідно, бо по нашій стороні є правда, а також неоцінений моральний авторитет.
8 березня 2016 року, Аскольд Лозинський, Нью Йорк
