Путінізм та питання мовознавства
Вчора сталася чергова реінкарнація ефективного менеджера – цього разу у чутливих питаннях мовознавства.
Нагадаю, які істини було відкрито Сталіним Й.В. у статті «Марксизм та питання мовознавства». (Див. газета «Правда», 2 серпня 1950 року.)
На відміну від нестійких воєнно-адміністративних утворень на кшталт імперій Александра Великого чи Цезаря, в справжніх імперіях, таких от як Російська, місцеві діалекти, місцеві говірки підкорялися єдиній, загальній мові. Діалект не можна вважати мовою, бо він має вузьку сферу спілкування й всуціль не придатний для спілкування людей у суспільстві загалом.
Діалект відрізняє, вчить тов. Сталін, набір певних специфічних слів, певна кількість висловів та зворотів, нарешті, певна кількість іноземних слів. Основне ж, тобто переважна кількість слів та граматичний лад, взято з загальнонародної мови. Отже, діалекти є відгалуженням загальнонародної мови, є позбавленими будь-якої самостійності та приречені на животіння.
Очевидно, що всі теоретики мовознавства, які доводять непридатність української мови (серед останніх – продюсерка каналу «1+1» Олена Єремєєва), мають за свою методологію єдино вірне вчення тов.Сталіна.
Розвиваючи його в сучасних умовах, Путін В.В. відкрив, що до 16 ст. геть усюди була єдина мова. Мовою оригіналу: «Понимаете, до XI, XII, XIII века у нас не было никакой разницы в языке» (#какаяразніца – як кажуть у нас тепер). Відкривши існування єдиної мови, вірний продовжувач Леніна-Сталіна відкрив таким чином й існування справжньої імперії у XI, XII, XIII століттях – що там твій Александр чи Цезар.
А враховуючи, що, за твердженням цього ж наукового корифею, «кругом были украинцы…- украинцы были во Пскове, украинцами называли тех, которые защищали с юга от набегов крымского хана. На Урале», то природно мовою цієї імперії вважати українську, мову воїнів-захисників престол-отєчєства.
Звісно, у Пскові чи на Уралі згодом утворився такий собі суржик – діалект справжньої наддніпрянської української мови. Можна називати цей діалект «російська мова», але вона позбавлена будь-якої самостійності та приречена на животіння. Амінь.
