Проект Q
Високо в горах Катскілл на півночі штату Нью-Йорк розкинувся маленький шматочок України, відомий як легендарна Союзівка, одна з перлин української діаспори в Америці. Понад 75 років вона є ареною українського культурного зростання, зокрема, коли українська культура та її діячі були репресовані в самій Україні в межах Російської радянської імперії. Можна зауважити, що й тепер, під час війни, мало що змінилося. Коли Росія окуповує шматок України, вона, крім розстрілів мирного населення, викрадання дітей, спалює українські книги та знищує артефакти. Російську мову нав’язують.
Союзівка була місцем для серйозних і навіть глибоких подій, таких як конґреси, з’їзди, зустрічі, обговорення структур українсько-американських громад, денні табори та майстерні, мистецькі виставки, спортивні змагання і, мабуть, найважливіше, тут є ігровий майданчик для молоді зі Сполучених Штатів і Канади. Багато хто навіть знайшов свою другу половинку на Союзівці. (Ні, я знайшов свою на антирадянській демонстрації.) На Союзівці гуляли також багато весіль.
«Союзівка» була подарунком українським американським членам та українським американським та канадським громадам від Українського Народного Союзу (от назва), братської інституції, найстарішої існуючої української організації в Америці, що передувала всім іншим, крім Церкви. Ідея полягала в тому, що новим іммігрантам потрібна буде церква для хрещення та поховання та братська страхова компанія для покриття витрат.
Минав час, громада переживала злети і падіння, як і Союзівка. З новою імміграцією тепер вона сподівається на світліше майбутнє, ніж у кінці 1980-х і на початку 1990-х років.
Тож що нового на Союзівці? Ті, хто багато років тому знайшов свою другу половинку на Союзівці, тепер мають дітей і навіть онуків. Союзівка тепер стає майданчиком для тих дітей та онуків. Вона забезпечує умови, простір і відповідний відпочинок. Візит до Союзівки – це візит в Україну сьогодні без необхідності перетинати польський кордон чи боятися сирен посеред ночі. Як на мене, є що сказати про те, щоб бути в гущі подій, але для більшості культурного та особистого впливу достатньо.
Зовсім нещодавно я побував і став свідком досить захопливого напрямку одного з каналів відпочинку Союзівки – суботнього вечора просто неба на танцмайданчику над басейном виступив новий і самобутній союзівський гурт Project Q. Склад гурту був подібний до попередніх іпостасей – Андрій, Володимир, Андрій, Павло, Роман та Максим. Різниця в тому, що ці хлопці грають суто сучасну українську музику. Не було «Несе Галя воду», хоча я люблю традиційні українські народні пісні. Там також не було «Hey Jude». Ці пісні написані сучасними українськими авторами пісень і виконуються українськими артистами по всій Україні. Вони несуть меседж та розповідають історію сучасної України, включаючи лихоліття війни та героїзм українського народу.
Можливо, цих виконавців з українськими іменами ніколи не сплутаєш із Джоном, Полом, Джорджем чи Рінґо, але вони пропонують щось нове та незвичайне – сучасні українські рок-пісні, які зараз співає молодь України. Джон ніколи не співав української пісні. Наскільки я розумію, Тейлор Свіфт теж не співала українську пісню. Це близькість до народу України, зокрема до її молоді, яка представляє волелюбне майбутнє.
Коли я привітав Андрія-старшого з ініціюванням цього проекту, оскільки він найстарший, і син відомого українського композитора авангардної музики, він наполягав на тому, що це об’єднані зусилля і робота ще триває. Мені сказали, що я не глухий, тому я відкинув смиренність Андрія. Ці хлопці дійсно хороші.
І тому я запрошую старих і молодих, представників усіх еміграційних хвиль. Приходьте на Союзівку та відчуйте Project Q. Ви не розчаруєтеся. Ви відчуєте силу і любов української пісні, а особливо її молодість, бадьорість і навіть зухвалість. Ви підете, але якщо доведеться, бо гостинність Союзівки легендарна, з теплим відчуттям того, як хороше бути українцем.
7 липня 2024 р. Лозинський Аскольд
