Портрет лицемірства
Сенатор Ліндсі Ґрем, помічник покійного сенатора Джона Маккейна та кедді (помічник гравця в ґольф, до чиїх обов’язків входить перенесення спортивного інвентарю та допомога порадами) колишнього президента Дональда Дж. Трампа приїхав в Україну, щоб зустрітися з президентом Володимиром Зеленським. Це сталося лише через кілька тижнів після того, як він проголосував проти допомоги Україні, незважаючи на двопартійний характер законопроекту та підтримку 20 республіканців. Законопроєкт був прийнятий переважною більшістю голосів.
У той час, як президент Зеленський був милостивим і дипломатичним, сенатор Ґрем лицемірив до кінця, закликаючи до вступу України до членства в НАТО та даючи поради, немов урок, щодо призову додаткових українських військових. За останнє його ґрунтовно дорікнув мужній український народ, коли Ґрем продовжив повчання щодо попередньої обов’язкової військової служби для української молоді. (Ґрем сам служив у збройних силах США, але лише адвокатом. Він ніколи не бачив бойових дій.) Україна, ймовірно, мала б відмовити йому у майбутньому приїзді, але Україна занадто цивілізована та демократична для цього.
Ця найновіша забава сенатора з Південної Кароліни заслуговує на певну увагу та багато критики. Ґрем — головний клоун Сенату, але незважаючи на це, його поведінка тут соромить Сенат навіть за його мірками. Є й інші клоуни: Макконнелл, Круз, Венс. Це четверо найгірших сенаторів США з точки зору лицемірства. Тривалість на пості Ґрема і Макконнелла велика, тому вони мають історію, якою ніхто не може пишатися. Їх історія осудить.
Ґрем пропрацював у Сенаті двадцять один рік, зайнявши місце, звільнене сенатором Стромом Термондом, відомим расистом. Термін Ґрема закінчується через два роки, тому його дволикість можна пояснити, оскільки він сидить у кишені Трампа, а лояльність є основою для Трампа. Для таких мерзотників є демократичне рішення, яке має застосувати електорат. Я б не надто надіявся щодо шансів його усунення, оскільки це Південна Кароліна, перший штат, який вийшов із США, що прискорило громадянську війну ще у дев’ятнадцятому сторіччі. Південна Кароліна не дуже змінилася, хіба що немає невільників.
Ґрем був відносно невідомим членом Сенату Сполучених Штатів, особливо коли він був у компанії вельми хваленого героя війни, сенатора від Арізони Джона Маккейна. Він завжди слідував прикладу сенатора Маккейна. Коли сенатор Маккейн помер, Ґрем був покинутий напризволяще. Балотуючись у президенти від Республіканської партії в 2015-16 роках і осоромившись, він шукав прихильності тодішнього президента Дональда Дж. Трампа, який зневажав його під час короткочасної кампанії Ґрема. Це було брутальним, але не було чимось незвичайним для інших претендентів від республіканців, таких як Маленький Марко Рубіо та Тед Круз, і вони швидко пробачили Трампу заради політики, бо вони просто лакеї. Трамп не тільки зневажливо ставився до Теда Круза, але й називав його дружину непривабливою, а його батька співучасником убивства президента Джона Ф. Кеннеді.
Все пробачили, мабуть, на поселеннях Мар-а-Лаґо. Ґрем вирішив стати і продовжує залишатися помічником Трампа при ґольфі. Але він наполягає на тому, щоб бути міжнародним гравцем. Його нещодавній урок про призов на військову службу в Україні був висміяний в Україні як «не його справа», а в Сполучених Штатах як «не зовсім у компетенції сенатора США, особливо того, хто не підтримує українську оборону».
Тож тепер Ліндсі Ґрем — міжнародний клоун і безсоромник, чиє послання Україні: «Ми не даємо вам жодної зброї, щоб захистити себе, але відправляйте ваших дітей вмирати». Важко уявити більш мерзенного персонажа.
Це стаття дійсно має на меті зневажити Ліндсі Ґрема, і не тільки його. Моя мета – присоромити тих, хто найголосніше говорить про патріотизм і демократію, але служить активом Росії. Бідний Джон Маккейн, мабуть, перевертається в могилі. Сенатор Ґрем, будь ласка, принаймні ніколи не згадуйте, що Джон Маккейн був вашим другом.
21 березня 2024 р. Лозинський Аскольд
