Плюси і мінуси Януковича у його інтерв’ю
Я очікував, що після такого незвично довгого інтерв’ю президента появиться низка коментарів, а замість того лише кілька відважних спромоглися на слово.Навіть Українська правда спромоглася лише на одного Олексія Краснопьорова (Чи може президент так відповісти? УП, 28.2.2012), але це віддзеркалює ставлення людей не тільки до високого життєвого стандарту глави держави, але й до долі ближніх Ю.Тимошенко та Ю.Луценка, які ще вчора були улюбленими політиками значної кількості населення України!!!
17-ого лютого н. р. президент В. Янукович дав майже двогодинне інтерв’ю на каналі ICTV трьом журналістам. В очі кинулося зразу те, що лише один був українцем – Куликов, а інші двоє російські Gastarbeiter-y – Шустер та Кисельов, яких в Росії влада недолюблює! Коли б оці ґастарбайтери (які вже в Україні працюють значний час) показали, що вони вже вивчили і державну мову країни, яка їх прийняла та платить їм краще ніж переважній більшості українських працівників ЗМІ, то це був би не тільки жест вдячности за працю, але й поваги до народу та його мови!
Почнемо все ж із плюсів! Великим плюсом інтерв’ю було те, що Віктор Янукович вперше майже дві години відповідав на запитання, які часто були критичними. Іншим незаперечним плюсом була чиста українська мова президента, який міг багатьох переконати, що він здатний вчитися, коли порівняти його українсьску два роки тому і зараз. І тут важливо пригадати ще й те, що президент вживав українеську в той час, коли його міністер Табачник готує „Валуєвський” закон, щоб зменшити години української мови в школах та усунути історію України з навчальної програми в українських школах. Можливо, що „супер”-міністр хоче замінити українську історію „світовою”, а українську мову „другою” чужою, щоб так підготувати майбутнього „світового президента”, а може, просто – безбатченка, якого легше затягнути у „русский мир”!?
До плюсів слід зарахувати й те, що слухачі могли на власні вуха переконатися, що українська мова українського президента була значно грамотнішою, ніж його російська, яку він вживав десь 2/3 відповідей.
До плюсів слід зарахувати й те, що Янукович не читав відповіді, але намагався „спонтанно” відповідати на запитання, що дає надію, що він даватиме інтерв’ю не тільки ґастарбайтерам, але й українським журналістам.
Іншим плюсом було й те, що слухачі могли переконатися, що Янукович не має певної уяви, що він може зробити. Тобто слухач-глядач повинен був зрозуміти, що змінює міністрів не він, а вони виявляють бажання (напр. пані Богатирьова) працювати за професією.
Зрештою плюсом є й те, що слухачі (глядачі) могли переконатися, що Янукович не має контролю над власною партією та міністрами й іншими посадовцями.
До мінусів інтерв’ю Януковича слід віднести те, що хоч журналісти-ґастарбайтери росіяни, але ставили питання до проблем України, української політики, тому й не зрозуміло, чому президент вживав чужу мову, коли інтерв’ю передавало українське телебачення і для українців? Можливо, що президент хотів цим підкреслити свою перевагу над панами Шустером і Кісельовим, мовляв, ви от вже по кілька років живете й працюєте в Україні, а ще не вивчили мови, яку я так добре опанував, що вона у мене краща від російської! Чому Янукович так зробив, то довідаємось, може, колись з іншого інтерв’ю президента, але вже українським журналістам.
Звичайно, що не всякий журналіст може собі дозволити інтерв’ю з президентом, зрештою, і в решті світу так воно є, що лишще „вибрані” мають можливість підійти до Олімпа влади. Але дивує, що навіть такий вислужений перед сучасним режимом і найґрунтовніше поінформований про владну політику і партію влади пан Піховшек, який, чи не найкраще із усіх активних у ЗМІ, вміє маніпулювати фактами та перекручувати їх, не удостоївся такої честі – провести інтерв’ю з головою владного Олімпа. А, може, для інтерв’ю він просто негодиться.
До мінусів інтерв’ю Янукрвича належить і те, що відповіді були дуже довгими і часто мало змістовними. Гадаю, що в Україні ніхто не повірить, що сучасний президент України залежний від рішень судів, від голосувань у ВР України, бо і судді і провладна більшість завдячують своє існування саме президентові – наприклад, суддя Кірєєв, або тзв. тушки, які не тільки зрадили партію, за списками якої пройшли до парламенту, але й безкарно порушили Конституцію своїми вчинками.
Жоден з дотеперішніх президентів не мав такої влади, яку має В. Янукович і тому залежить тільки від його волі, чи звільнити Ю.Тимошенко та Ю. Луценка від показових процесів, які так пригадують часи комуністичної імперії!
Мінусом висловлювань пана президента під час інтерв’ю було й те, що він, як Ґарант Конституції виправдовує святкування різних тзв. державних свят, а Луценкові закидають його прокурори це як „зловживання” посадою. Можливо, що найбільшою „провиною” пана Луценка було те, що він на посаді міністра не зумів розбагатіти, щоб купити якийсь маєток у Австрії, як це вдалося Клюєву, чи синові Азарова.
Зрештою, пані Тимошенко також зробила свої „оборудки” не як прем’єр, але ще до того часу, поки вступила у велику політику і тому така різниця між тими, хто збагатів без продажу партійної належності і голосу у ВР України і тими, хто не збагатів взагалі, або збагатів завдяки своїй спритності в часі, коли розпадалася велика імперія!
Спосіб та методи, якими судили й засудили опозиційних політиків Ю.Тимошенко та Ю.Луценка дуже нагадують минуле «Імперії зла» (Р.Рейґан), коли засуджували не за провину, а за вказівками, а пан Янукович це добре знає.
Належне слід віддати Януковичеві, який пішовв на такий «геройський вчинок» – майже дві години відповідав і то двомовно (!) на запитання відомих журналістів. Правда, він наговорив досить того, щоб усі громадяни України зважили, чи їм живеться краще, як жилося за влади іншого Віктора, чи життя їхнє покращилося вже смьогодні, чи хліб і молоко коштують менше, ніж два роки тому, або, чи, просто, люди заздрісні, що вони не можуть так жити як він живе у Міжгір’ї!? Тому його слова: «Якщо мені хтось заздрить, я скажу – правильно роблять, нехай спробують так жити!” – викликають не тільки бажання так жити, але й питання: А де ж я знайду друге Міжгір’я, де я знайду ще таку Україну? А хто мені побудує вертолітний майданчик, чи зупинятиме усіх і вся, щоб я проїхав без затримки й перешкод?
Перефразовуючи „класичну” народну мудрість, можна дійти висновку, що кожен народ має таких керівників, яких собі вибрав, або, скажімо, яких терпить!
А інтерв’ю Януковича на ICTV показало, що людина, навіть на найвищому щабелі держави, не позбавлена людських рис, що вміщують плюси й мінуси, від яких дехто страждає, а дехто насолоджується!
Зрештою, якщо вас тиснуть черевики, то не звинувачуйте сусіда, але змінюйте черевики!
Торонто, 29.2.2012 р.
