Петро Сокальський – композитор, фольклорист, журналіст, громадський діяч (190 років тому)
190 років тому:
26(14).09.1832 – у Харкові народився Петро Сокальський, композитор, фольклорист, журналіст, громадський діяч. Закінчив природничий факультет Харківського університету (1852), магістр у галузі хемії (1855). Працював учителем у Катеринославській гімназії (1852-1853), секретарем московитського консула у Нью-Йорку (1857-1858), з 1858 замешкав в Одесі, працював у газеті «Одесский вестник». У 1862-1863 навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, не закінчивши яку повернувся до Одеси. В Петербурзі друкувався в пресі як музичний критик. 1864 в Одесі заснував Товариство аматорів музики (пізніше – Одеське філармонічне товариство) і музичну школу при ньому, організував хор, читав лекції з історії і теорії музики, записував і опрацьовував народні пісні, друкував публіцистичні статті та критичні замітки в царині музики й літератури. Пропагандист національної музики та противник засилля іноземної. З 1869 секретар Товариства сільського господарства Південної України та редактор його «Записок». Автор понад сотні музичних творів серед яких три опери, кантата, балада, близько 40 фортепіанних творів і понад 40 романсів, фундаментальної музикознавчої праці «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888), в якій обґрунтовував незалежність та самобутність української народної музики. Помер в Одесі 1887. Похований на Першому християнському цвинтарі Одеси. У 1937 комуністичною владою цвинтар знищено, а на його місці влаштовано «Парк Ілліча» з атракціонами та зоопарк. Могила не збереглась.
«Мову, якою стільки століть говорять мільйони, яка мала власну історію, власну літературу, своє лице, досі у нас так мало визнають не тільки в літературі, але й серед місцевих освічених людей…Зрозуміло, що люди, незнайомі з мовою, можуть назвати її через незнання жаргоном, провінціалізмом, якоюсь сумішшю наріч, але тим, які з колиски чують коло себе звуки української мови, непростимо відмовлятися від неї». Петро Сокальський.
