Павло Мадяр – ЧСВВ, священник катакомбної УГКЦ, письменник (100 років тому)
100 років тому:
21.02.1923 – у с. Білки на Закарпатті народився Павло Мадяр (в світі Петро), ЧСВВ, священник УГКЦ, письменник. Навчався в гімназіях у Берегові (1939-1940), Хусті (1940-1943) та Мукачеві (1943-1944). У Хустській гімназії став членом молодіжної організації, яка ставила за мету боротьбу за вільну Україну. У червні 1942 заарештований, звільнений у грудні 1942 за амністією. Поновитися в Хустській гімназії не вдалося, тому перейшов до Мукачівської. 1944 вступив на новіціат ЧСВВ до Імстичівського монастиря, філософську та богословську освіту здобував під проводом протоігумена о. Антонія Мондика. 1957 склав вічні обіти та у Львові єпископом підпільної УГКЦ Миколаєм Чарнецьким хіротонізований на священника. Легально працював у колгоспі та робітником при дорогах, підпільно душпастирював на теренах усього Закарпаття, тиражував і розповсюджував релігійну літературу. За ревне та безстрашне служіння названий «Апостолом Закарпаття». Переніс важке захворювання, під час операції втратив праву частину легень, отримав другу групу інвалідности. Піддавався регулярним обшукам КДБ, «профілактичним» бесідам, оббріхуванню в радянській пресі, перебував під постійним наглядом, проте досконало опанував підпільне ремесло і завжди умів вислизнути з-під опіки сексотів та сповняти душпастирське покликання. Після падіння комуно-атеїстичного режиму протоігумен Провінції святого Миколая на Закарпатті (1990-1992), магістр новиків у Малоберезнянському монастирі (1994). Помер у монастирі с. Малий Березний на Закарпатті 1996.
