Пам’ятник до гідності Львова
У неділю 22 березня 2015 р. у Львові з ініціативи Львівської Архиєпархії УГКЦ на площі Святого Юра було представлено погоджений проект пам’ятника Митрополитові Андрею Шептицькому та реконструкції площі Святого Юра.
Почалося це представлення молитвою та благословенням Владики Венедикта.
Говорячи про спорудження пам’ятника Митрополитові, якого звемо Мойсеєм українського народу, Владика підкреслив, що “Нашим почитанням, правду кажучи, ми йому нічого не додамо і не віднімемо. Але ця постать потрібна для нас, щоби ми, дивлячись на його особу, розуміли, якими маємо бути, до чого ми покликані. У житті Митрополита Бог реалізувався і діяв, і в житті кожного з нас так само Господь діє”.
Справді, у цьому – основна суть спорудження пам’ятника великому Митрополитові. Він потрібен не йому, а нам як джерело, як поштовх до духовного очищення й відновлення кожного з нас.
Про проект пам’ятника Митрополитові Андрею Шептицькому та реконструкції площі Святого Юра доповідав архітектор Ігор Кузьмак, який спільно з Михайлом Федиком розробляв концепцію оновлення площі та розміщення на ній пам’ятника митрополиту Шептицькому. Він детально розповів про даний проект, одночасно на великому екрані наглядно демонструвались усі елементи як теперішнього, так і планованого вигляду площі Святого Юра.
Відрадно, що постать Митрополита планується за авторством скульптора Андрія Коверка (1893 – 1967). Це – добре відновлення історичної пам’яті.
Андрій Коверко у 1931 створив монументальну статую митрополита Андрея Шептицького, яку було встановлено в жовтні 1932 року в саду Богословської Академії у Львові на вул. Коперніка, 38. Андрей Шептицький схвалив цю роботу. Тож буде пошановано думку Митрополита.
У 1945 пам’ятник був знищений, відомо якими силами…
Згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради, виготовленням та встановленням пам’ятника займатиметься курія Львівської Архиєпархії УГКЦ. Натомість оновлення площі фінансуватиметься з міського бюджету.
Якщо вдасться здійснити весь задум, то Львів, сучасники й майбутні покоління, отримають великої краси й зручності комплекс, який стане окрасою міста та духовним центром вірян.
Зі своїми міркуваннями, спогадами про величні діла Митрополита Андрея та схваленням проекту виступили такі відомі й авторитетні львів’яни як Петро Франко, Леся Крип’якевич, Ігор Калинець та інші.
А також виступали представники релігійно-патріотичної молоді, які заперечили мусоване противниками побудови пам’ятника Митрополитові, нібито молодь виступає проти цього проекту.
Справді, навколо проекту пам’ятника Митрополитові Андрею Шептицькому та реконструкції площі Святого Юра тривалий час точаться інспіровані якимись злими силами суперечки.
Зокрема, проти “руйнування” скверу виступили студенти університету “Львівська політехніка”. Нібито, за словами їхніх активістів, погодившись на перенесення дороги, громада втратить 70% скверу, а сама відпочинкова зона перестане бути комфортною. Насправді, Ігор Кузьмак переконливо довів, що, навпаки, цей занедбаний у даний час сквер перетвориться на чудове місце відпочинку й духовної наснаги.
Дивує, що проти цього проекту виступив ректор “Львівської політехніки” Юрій Бокало, котрого львів’яни сприймають як цілком патріотичну особу. Але, видно, і тут ще переважає “своя ближча сорочка”…
Думаю, велику рацію мав пан Петро Франко, котрий, говорячи про опонентів проекту, сказав, що є ще поміж нами чимало нащадків колишньої системи, яка багато чого не могла простити Митрополитові, як для прикладу таких слів, які він висловив ще в 1936 році у своєму зверненні до духовенства й вірян “Перестороги перед комунізмом”, де писав:
“Де покажуться комуністи-большевики, там зараз починають горіти церкви й кров невинна ллється обильними потоками. Їх сліди всюди позначені кров’ю невинних жертв. Чи не є річчю очевидною, що таким ворогам Христа помагати – це зраджувати Його і зраджувати Його св.Церкві”.
“Хто помагає комуністам у їх роботі, навіть чисто політичній, зраджує Церкву. Треба цю правду пригадувати всім вірним і цілій українській суспільності тим усильніше в наших часах, коли комуністи, щоб збаламутити й здурити вірних християн, удають віруючих людей і святотатсько приступають до св.Тайн, діставши такі прикази з Москви”.
Чи не з подачі антиукраїнських, безбожних сил піднявся теперішній рух “за порятунок дерев”? Їхні аргументи не витримують ніякої критики. Це було неспростовно доведено під час презентації проекту 22 березня.
А вболівання, що на спорудження пам’ятника й реконструкцію площі треба витратити великі кошти, нагадує вболівання Юди Іскаріота, який нарікав, чому дорогоцінне миро, яким Марія Магдалина обтерла ноги Ісуса Христа, не було продане і не роздано гроші бідним. Знаємо, хто такий Юда, що ним керувало…
Прикро, що й сьогодні є такі лукавці, які забули, що не хлібом єдиним живе людина, що й ми повинні залишити нащадкам якийсь духовний слід після себе.
Отож не піддаваймося на провокації ворогів, не розтрачуймо історичної пам’яті!
Наприкінці хочу навести слова із статті ієромонаха Юстина Бойка, опублікованої на сайті “Український погляд”:
“І саме тепер у дуже непрості часи, які переживає наш Народ, постать Митрополита Андрея є не те що важливою, але дуже потрібною, оскільки він показує нам, як належить усім нам ці часи переживати, щоб зберегти свою гідність та ідентичність”.
“Пам’ятник – це не тільки кусок заліза чи каменю, це великий носій інформації і педагог для поколінь. У цьому світлі пам’ятник Митрополиту Андрею слід розглядати як великий ідеологічний і виховний чинник у так нелегкі часи для нашого Народу”.
Тож прислуховуймося до таких міркувань, а не до провокацій, співзвучних з московською пропагандою!
