Обнадійлива вістка*)

Святослав Караванський

З України прийшла обнадійлива вістка. У партії БПП зфрмувалась антикорупційна група, куди зайшли відомі своїми викриттями й розслідуваннями справжні проевропейські депутати Верховно1 Ради України. Група наразі невеличка – 15 осіб. Але діло не в кількості.

Діло в піднесенні питання про справжню, а не показушну боротьбу з корупцією.

Корупція – це загроза Україні більша. ніж агресія Москви. Корупція – це пістряк влади.

Коли влада не бореться на ділі з корупцією. то це значить, що величезні суми, надбані українцями, вислизають з державної скарбниці до приватних , переважно закоррдонних, рахунків нечесних чиновників та державних діячів.

Корупція змалку виховує громадям України не в патріотичному дусі, а в дусі власного збагачення коштом трудящого люду. Корупція породжує зрадництво і дезертирство не лише у війську. Корупція породжує зрадництво й на дипломатичній службі, на політижній арені та в органах влади. Корумпована влада легше піддається домаганням агресорів усіх ґатунків.

Тому поруч з опором московському шукачу дешевих рабіва, боротьба з корупцією чи не важливіша від боротьби з агресором.

Як показала історія незалежности, президенти України дуже мало приділяли уваги боротьбі з корупцією. Ми шельмуємо хабарника Януковича, але глянувши глибше, можна побачити, що дорогу до влади проклала кримінальному злочинцю корупція. Хабзрники у владі, поласившиць на солідний хабар від Януковича, посадили його у крісло прем’єра, з якого він зумів доскочити й президентського крісла. Хабарник поклав мільйон до кишені, а Україна втратила Крим. Оце наслідки корупції.

Якщо щиро, то ми не бачимо реальної боротьби з корупцією і нинішнього президента. Це був його святий обов’язок усю свою партію націлити на справжню боротьбу з корупцією. Незроблене президентом зробили рядові члени партії БПП.

Виходить, що президентські здібності виявля не стільки президент, скільки його послідовники, які повірили нещирим обіцянкам президента вести боротьбу з корупцією.

Залізьмо у шкуру таких легковірів. Побачивши, що партія, до якої він пристав, як до антикорупційної партії, на ділі не бореться з корупцією, а покрива її, легковір став думати. Що робити? Вийти з партії? То й куди? Нагороджений орденом голова ЦВК обтяв антикорупційним партіям доступ до Верховної влади.

Позатим іде війна. Не можна створювати внутрішніх конфліктів у державі. Зрештою, можна спробувати вплинути на президента. Але як? Доступу до президента для члена партії з таким питанням нема. Треба зібрати 50.000 підписів, щоб президент завдав собі труду розглянути петицію. Жодний підручник соціології чи геополітики не дає ради, що робити?

Але ж є побратими, яких і собі обдурено. Найкраще рішення: зібратися й поговорити.

Зібралися, поговорили і вирішили: створімо антиорупційну групу. Це буде початок роботи і в партії, і у стосунках із недосяжним лідером, і приклад иншим партіям, де є щирі протихабарники й протихабарниці.

Побажаймо новій групі успіхів.

15 – трохи малувато. Таж у БПП є активісти Майдану, прогресивні письменники й письменниці, міністри колишніх протихабарницьких урядів, та й просто чесні депутати. Нова група – це їхня група.

Збільшіть групу до 50. Тоді можна і партію створити: справді, а не показушно, протихабарницьку.

Хабарі родять Януковичів.

Хабарям – смерть! Хабарникам – тюрма і вивласнення майна!

*) Зберігаємо правопис автора